Жити в очікуванні остаточної зустрічі з Христом, бути завжди готовими, пам’ятати, що наш скарб — це Божа любов. На це звернув увагу Папа Франциск 11 серпня під час недільної молитви «Ангел Господній».
Тисячі римлян і паломників заповнили площу святого Петра у Ватикані, щоб почути й побачити Святішого Отця. Як і кожної неділі, площа майоріла прапорами й транспарантами, а роздуми Папи, як це вже стало традицією, хоч і розпочались читанням заздалегідь підготовленого тексту, та по кількох реченнях вилились у живу імпровізацію, викликаючи ентузіазм усіх присутніх.
Святіший Отець зосередив увагу на недільній Євангелії (Лк 12, 32-48). У цьому уривку розповідається, як Ісус, прямуючи разом з учнями до Єрусалима, «на зустріч до своєї Пасхи смерті та воскресіння», навчає їх, «ввіряючи їм те, що Він сам носить у серці, найглибші наставлення своєї душі». Серед цього найглибшого в Христовому Серці — відречення від земних благ, довіра до Божого Провидіння, внутрішня чуйність і діяльне очікування на Боже Царство. Це Євангеліє, за словами Папи Франциска, хоче вказати нам, що християнином є той, хто носить у собі велике, глибоке бажання: прагнення зустрінутися з Богом разом із братами, супутниками на шляху. А підсумовують цю думку слова Ісуса Христа: «Бо де ваш скарб, там буде й ваше серце» (Лк 12, 34).
«Серце, яке бажає… Кожен із нас має прагнення! Бідні, однак, ті, хто не має цього бажання! — сказав Єпископ Рима. — Бажання прямувати вперед, до горизонту. І для нас, християн, цим горизонтом є зустріч з Ісусом, зустріч саме з Ним, що є нашим життям, нашою радістю, Тим, Хто робить нас щасливими».
Далі Папа поставив два питання. Насамперед, чи всі ми маємо серце, сповнене цього бажання? Яким є наше серце? Серцем, яке прагне, чи серцем замкненим, заспаним, нечулим до життєвих справ? Бажання: прямувати вперед назустріч Ісусові. І друге питання: де є наш скарб, те, чого бажаємо? Адже Ісус сказав: «Де ваш скарб, там буде й ваше серце». «І я запитую, — продовжував Святіший Отець, – де твій скарб? Що є для тебе найважливішим, найціннішим, дійсністю, яка притягає серце, немов магніт. Що притягає твоє серце? Чи можна сказати, що Божа любов? Що це бажання робити іншим добро? Жити для Господа і для наших братів? Чи можна так сказати?» — запитав Папа, вказуючи, що кожен має дати відповідь у власному серці.
Святіший Отець звернув увагу й на те, що хтось працює, має сім’ю, і для нього найважливіше — утримати родину, мати роботу… «Без сумніву, це правда, — сказав Папа. — Це важливо; але яка сила втримує разом сім’ю? Саме любов. А хто засіває любов у нашому серці? Бог. Божа любов. Саме Божа любов наповнює сенсом наші дрібні щоденні заняття, а також допомагає виходити назустріч великим випробуванням. Це є справжній скарб людини. Йти крізь життя з любов’ю, з тією любов’ю, яку Господь посіяв у серці, з Божою любов’ю».
Папа Франциск підкреслив, що Божа любов це не щось невизначене, безформне почуття. Божа любов має ім’я та обличчя: Ісус Христос. Божа любов об’являється в Ісусі, бо ж ми не можемо любити повітря… Ми любимо людей, і Людина, яку любимо, — це Ісус, дар Бога-Отця, присутній між нами. Це, за словами Папи, любов, яка надає всьому іншому цінності й краси, любов, яка дає силу сім’ї, праці, навчанню, дружбі, мистецтву, усякій людській діяльності. Любов, яка надає значення також і негативному досвідові, дозволяючи вийти поза його межі, не залишатися полоненими зла, але прямувати далі, завжди відкриваючи нас на надію. «Саме так, — ствердив Папа Франциск, — Божа любов в Ісусі завжди відкриває нас на надію, на горизонт надії, остаточний горизонт нашого паломництва. Таким чином набувають значення навіть наші тягарі й падіння. Навіть і наші гріхи набувають сенсу в Божій любові, бо ця Божа любов в Ісусі Христі завжди нам прощає, любить нас так, що завжди прощає».
Святіший Отець окремо згадав святу Клару з Ассизі, послідовницю святого Франциска, спомин якої визначений на 11 серпня (цього року не відзначається літургійно, оскільки припав на неділю). Клара залишила все, щоб посвятитися Богові в повній убогості.
Після молитви «Ангел Господній» та уділивши Апостольське благословення, Папа Франциск коротко згадав, що у четвер за григоріанським календарем відзначатиметься свято Успіння Пресвятої Богородиці, та привітав мусульман усього світу з недавнім завершенням Рамадану, місяцю посту, молитви й милостині. Святіший Отець висловив побажання, щоб християни й мусульмани прагнули зміцнити взаємну пошану, зокрема через виховання молодого покоління.
Вітаючи римлян і паломників, Папа звернув окремі слова до численної молоді з Чикаго (США) та різних регіонів Італії, до скаутів, повторюючи їм слова, які були темою Всесвітнього дня молоді в Ріо-де-Жанейро: «Ідіть і навчайте всі народи!»
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і...
Ми повинні повірити в Україну, у могутність нашого народу й багатство нашої землі. Але ми зможемо вільно жити на цій землі лише тоді, коли н...
0 коментарі:
Дописати коментар