Цікаве

13:43 | Опубліковано Unknown | | Редагування сторінки

Щоб губи були красивими, говоріть тільки добрі слова.
Щоб фігура була стрункою, поділіться їжею з голодними.
Щоб волосся було красивим, нехай з пасмами щодня грає малюк
Люди більше, ніж речі, мають потребу в тому, щоб відносини з ними відновлювати, відроджувати, виправляти і ніколи нікого не викидати і не забувати.
Старіючи, ви дізнаєтеся, що у вас дві руки: одна - щоб допомагати собі, інша - щоб допомогти ближньому
Краса жінки - не в одязі, які вона носить, не в її фігурі, і не в зачісці. Краса жінки повинна бути видна в її очах, це двері в її серце, то місце, де живе любов.
Справжня краса жінки відбивається в її душі. Краса жінки виявляється в її турботі та любові.
Краса жінки зростає в міру того, як роки йдуть ...
Щоб очі були красивими, шукайте в людях тільки хороше 
Щоб бути щасливим запам'ятай п'ять простих правил: 
1. Звільни своє серце від ненависті - прости.
2. Звільни своє серце від хвилювань - більшість із них не збуваються.
3. Веди просте життя й цінуй те, що маєш.
4. Віддавай більше.
5. Очікуй менше.
ГЛАВИ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ ВІТАЮТЬ УКРАЇНЦІВ ІЗ ВЕЛИКОДНЕМ
У останні дні Великого посту Предстоятелі та єпископи українських Церков звернулися до вірних і духовенства з посланнями, присвяченими празникові Христового Воскресіння.
Митрополит УПЦ (МП) Володимир (Сабодан) у своєму вітанні наголошує, що у цьому світі немає такої сили, яка була б спроможна забрати у нас пасхальну радість, бо «дарована вона нам Тим, Хто переміг смерть, переміг світ, який у злі лежить».
«Те, що сталося дві тисячі років тому в Єрусалимі пасхальної ночі, залишається для нас незбагненною таємницею. Людський розум не може до кінця осягнути всемогутність і премудрість Бога, явлені в чуді Воскресіння Христового. Але у храмі, особливо в ніч пасхального торжества, ми виразно відчуваємо живу присутність Воскреслого Господа», - йдеться у привітанні.
Предстоятель УПЦ (МП) також зазначає, що цьогоріч Церква відзначатиме три знаменні дати - 1025-річчя Хрещення Київської Русі, 1150 років від початку просвітницької місії святих рівноапостольних Кирила і Мефодія та 1700-ліття Міланського едикту святого рівноапостольного царя Костянтина, який припинив гоніння на християн у Римській імперії.
«Як Предстоятель Української Православної Церкви та Митрополит святого града Києва — стольного міста великого князя Володимира та колиски Православ'я на Русі, у ці світлі дні знову і знову звертаюся до вас, дорогі співбрати архіпастирі, улюблені отці, брати і сестри, зі словами радісного великоднього вітання! Нехай наша радість у Христі воскреслому примножується в нас, а через нас — і в усьому світі. Будемо ж щедро ділитися цією радістю з нашими ближніми, будемо нести у світ світло Христового Воскресіння, будемо знову і знову радісно вітати один одного: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», - побажав Митрополит Володимир.
Патріарх УПЦ КП Філарет (Денисенко) у своєму привітанні вказує, що Воскресіння Христове є остаточною перемогою над тілесною смертю.
«Христос воскрес із мертвих. Смерть переможена! Чому вона переможена? Тому що не може тримати у своїх обіймах Того, Хто переміг гріх. Бо смерть увійшла в нашу природу через гріх. Немає гріха – немає і смерті. Воскресіння Христове є перемогою над тілесною смертю, і це – остаточна перемога, бо вона завершує перемогу над духовною смертю. Апостол Павло надає Воскресінню Христовому неперевершене значення. Він каже: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15: 17). І, дійсно, без Воскресіння Христового немає християнства. Сутність християнства полягає у Воскресінні Христовому. Хто не вірує у тілесне Воскресіння Христове, той не може навіть називатися християнином. Він гірший від невірного», - пише Глава УПЦ КП .
Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук) називає Воскресіння Христове «празником празників» і висловлює побажання, щоб «великоднє світло просвітило кожну душу, кожне серце, кожну домівку і родину та скріпило всіх Божим миром».
«Сьогодні наш народ та суспільство можна порівняти з учнями Ісуса Христа, що знову переживають втрату надії, розчарування та безсилля, споглядаючи на свого зневаженого та розп’ятого Вчителя. Ми сподівалися на відродження вільної держави, а натомість так часто зазнаємо гіркоти розчарувань та досвідчуємо крах власних ілюзій. Як дуже всі ми сьогодні потребуємо цієї переміни всього нашого суспільства силою Воскреслого! І саме сьогодні ми проголошуємо: «Христос воскрес!» – і в цьому є джерело нашої надії та невичерпної сили. Святкуючи цей світлий празник Пасхи Христової, ми твердо віримо, що кожне наше зусилля, навіть найменше, якщо буде благословенне Господом, принесе свої благодатні плоди. Тож молімося всі разом про Божу милість і благословення для нашого народу, щоб він і надалі залишався народом християнським та щоб зростав у вірі й свідомості власної гідності та відповідальності за своє майбутнє. А запорукою та опорою нашої надії є і завжди буде присутність воскреслого Спасителя між нами і слова-запевнення святого апостола Павла: «Коли Бог за нас, то хто проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, – як же разом із Ним не подарує нам усього?.. Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – Він заступається за нас» (Рим. 8, 31–32)» - зазначає першоєрарх.
Предстоятель УАПЦ Мефодій (Кудряков), вітаючи вірян, підкреслив, що жодна подія в житті Спасителя «не прославляється з такою величчю, як Пасха».
«Воскресіння Ісуса христа – це істина, на якій утверджується все наше віровчення і надії.
Відкиньте Пасху і буде втрачено для нас Новий Заповіт і саме Християнство. Якби Христос не воскрес, то нічого б не змінилося у нашому житті, не було б надії на спасіння, люди б продовжували гинути в гріхах і місцем перебування було б пекло», - пише він.
  Ангельська пісня
Ця подія трапилася 400 років після народження Ісуса Христа. Одного разу в місті Константинополі стався землетрус. Від сильних поштовхів почали руйнуватися мури давнього міста. Перелякані люди покинули свої домівки і повибігали надвір. Вони спільно почали молитися до милостивого Господа, щоб порятував їх від біди.
Господь не тільки вислухав молитву, але й учинив чудо. Одного побожного юнака Він невидимо силою підняв на небо. Там хлопчина почув пречудовий спів ангелів: "Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний". Коли юнак знову опинився на землі, він розповів, що чув на небі спів ангелів. Довідавшись про пісню ангелів, люди також почали її співати, але додали ще слова "помилуй нас".
Після такого співу землетрус припинився. Земля перестала двигтіти, місто було врятоване. З того часу християни співають цю пісню-молитву, яку називають піснею ангелів, або трисвяте, бо в пісні тричі повторюється слово "святий": "Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас".
Великоднє послання Urbi et Orbi 2013 року Папи Франциска
Дорогі брати й сестри з Риму та всього світу, благодатного вам Великодня!
Яка велика радість для мене змогти донести вам цю звістку: Христос Воскрес! Я хотів би, щоб вона досягнула кожну домівку, кожну сім’ю, особливо там, де є найбільше страждань, лікарні, тюрми...
Насамперед, я би хотів, щоб вона досягла усіх сердець, бо саме там Бог бажає посіяти цю Добру Новину: Ісус воскрес, отож, і для тебе існує надія, ти вже більше не є під пануванням гріха, зла! Перемогла любов, перемогло милосердя! Боже милосердя завжди перемагає!
Ми також, подібно до жінок-учениць Ісуса, які йшли до гробу та знайшли його порожнім, можемо запитати себе, яке значення має ця подія (пор. Лк 24,4). Що означає, що Ісус воскрес? Це означає, що Божа любов є сильнішою від зла та самої ж смерті, означає, що Божа любов може перемінити наше життя, заквітчати пустельні простори, які існують у нашому серці.
Ця ж сама любов, задля якої Божий Син став людиною та пройшов аж до кінця шляхом покори та відданя себе, аж до аду, до безодні відділення від Бога, ця ж сама милосердна любов огорнула світлом мертве тіло Ісуса та його переобразила, перевела його у вічне життя. Ісус не повернувся до попереднього життя, до життя земного, але увійшов у славне Боже життя, увійшовши туди з нашою людською природою, відкрив нам майбутнє надії.
Ось чим є Пасха: це вихід, перехід людини з рабства гріха, зла до свободи любові, добра. Тому що Бог - це життя, лише життя, а Його слава - це ми, жива людина (пор. св. Іриней, Проти єресей, 4,20,5-7).
Дорогі брати й сестри, Христос умер і воскрес один раз назавжди і за всіх, але сила Воскресіння, цей перехід від рабства зла до свободи добра, повинно здійснюватися повсякчасно, в конкретній дійсності нашого існування, нашого щоденного життя. Скільки ж то пустель, також і сьогодні, повинна перейти людська істота! Насамперед, пустелею, яка є в ній, коли бракує любові до Бога та до ближнього, коли бракує усвідомлення того, що вона є охоронцем того всього, чим Творець нас обдарував і далі обдаровує. Але Боже милосердя може заквітчати і найбільш посушливу землю, може повернути життя і висохлим костям (пор. Єз 37,1-14).
Отож, звертаюся до всіх з цим закликом: приймімо благодать Христового Воскресіння! Дозвольмо, щоб нас оновило Боже милосердя, дозвольмо, щоб Ісус нас любив, дозвольмо, щоб могутність Його любові перетворила також наше життя, і ставаймо засобами цього милосердя, каналами, через які Бог могтиме оросити землю, оберігати все творіння та щоб всюди розквітли справедливість і мир.
І, таким чином, просімо у воскреслого Ісуса, щоб перемінив смерть у життя, перемінив ненависть в любов, помсту в прощення, війну в мир. Так, Христос - наш мир, і через Нього благаємо миру для всього світу.
Миру для Близького Сходу, особливо, між ізраїльтянами та палестинцями, які зустрічають труднощі в пошуках шляхів згоди, щоб вони відважно та з готовністю відновили переговори, щоб покласти край конфліктові, який триває вже занадто довго. Миру для Іраку, щоб остаточно припинилося будь-яке насильство, і, передовсім, миру для улюбленої Сирії, для її населення, що страждає задля конфлікту, і для численних біженців, які чекають допомоги та розради. Скільки ж то крові вже пролито! І скільки страждання ще буде викликано, перше ніж вдасться знайти політичну розв’язку кризи?
Миру для Африки, яка досі є ареною кривавих конфліктів. Для Малі, щоб віднайшла єдність та стабільність, для Нігерії, де, на жаль, не припиняються замахи, які серйозно загрожують життю багатьох невинних людей, і де чимало людей, також і дітей, захоплені як заручники терористичними групами. Миру на сході Демократичної Республіки Конго та в Центральноафриканській Республіці, де багато людей змушені покинути свої домівки та досі живуть серед страху.
Миру для Азії, насамперед, на Корейському півострові, щоб було подолано розходження та визрів оновлений дух примирення.
Миру для всього світу, ще досі дуже розділеного жадібністю тих, хто шукає легкої наживи, зраненого егоїзмом, який загрожує людському життю та сім’ї, егоїзмом, який не припиняє торгівлю людьми, рабства, найбільш поширеного у цьому двадцять першому столітті. Торгівля людьми є найпоширенішим рабством у цьому двадцять першому столітті! Миру для всього світу, розтерзаного насильством, пов’язаним з наркоторгівлею та незаконною експлуатацією природних ресурсів! Миру для цієї нашої Землі! Нехай воскреслий Ісус принесе розраду тим, хто є жертвою стихійних лих та вчинить нас відповідальними охоронцями створіння.
Дорогі брати й сестри, до всіх, що слухаєте мене в Римі та в кожній частині світу, скеровую заклик із Псалма: "Дякуйте Господеві, бо добрий; милосердя його повіки. Хай скаже Ізраїль: Милість його повіки!" (Пс 117,1-2).
2 липня - святого апостола Юди Тадея, брата Господнього.
Святий Юда-Тадей був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Батько його - Алфей (Клеоп), брат святого Йосифа, Обручника Пречистої Діви Марії, а мати - Марія Клеопова, близька родичка Матері Божої. В Євангелії читаємо, що Марія Клеопова безстрашно стояла під хрестом разом з Матір'ю Страждальною і Марією Магдалиною. Вона була дуже побожною жінкою, її чоловік Клеоп був одним із тих, які сміливо розповідали про Христове Воскресіння. Саме йому разом з іншими вірними учнями з'явився Ісус Христос по дорозі в Емаус. Набожність батьків, а також близьке споріднення із святою Родиною, а вслід за тим добрий приклад з її життя послужили причиною того, що святий Тадей відзначався надзвичайними чеснотами. Коли прийшов час апостольської діяльності Ісуса Христа святий Юда-Тадей став його ревним учнем. Будучи його близьким родичем, ніколи цим не чванився і називав себе слугою Христовим.
Через збіг обставин носив він те саме ім'я, що й Юда-Іскаріот; через те виникла довголітня кривда для святого Юди -Тадея, тому незважаючи на Його великі заслуги для віри і мученицьку смерть, люди забули про нього, приймаючи Його за Юду зрадника. Тільки після довгих наукових досліджень встановлено, що Юда-Тадей та Юда-Іскаріот - це дві різні особи. В Євангелії від святого Йоана читаємо, що на Тайній Вечері після відходу Юди один з апостолів звернувся до Ісуса Христа з запитанням: “Господи, що ж сталося, що Ти маєш нам об'явитися, а не світу?” Св. Матей євангеліст перелічуючи імена дванадцяти апостолів, називає Тадея і його брата Якова, синів Алфея. А св. Марко (3,14; 19) розповідаючи, як Христос із супроводжуючого Його натовпу вибрав дванадцятьох і називає їх імена апостолів: Петро, Яків, Йоан, Андрій, Филип, Вартоломей, Матей, Тома, Яків Алфеїв, Тадей, Симон Кананія і Юда Іскаріот. Після Вознесіння Христового святий Тадей голосив слово Боже в Галілеї, Самарії та Юдеї, а пізніше в Аравії, Сирії і Месопотамії, та навчав також в Персії, а сам здобув вінець мученицький в Суантре. Дата смерті св. Юди-Тадея є невідома, однак певним є те, що жив він ще в 65 році, і в той час написав своє «Соборне послання». Це «Соборне Послання» написав Юда-Тадей грецькою мовою. Змістом його є застереження вірних перед фальшивими науками єретиків. Ось цитати з нього: “ Милосердя, мир і любов нехай вам помножаться. Вважав я необхідним звернутись до вас, благаючи, щоби ви боролися за святу нашу віру. Безбожні що нехтують Божими законами й відрікаються самого Владики Господа нашого Ісуса Христа»” А відтак, перечисливши відступників, облесників і безбожників, далі пише: “ Ви ж улюблені, що в Дусі святім молитеся, перебувайте в любові Божій, очікуючи мил осердя нашого Господа Ісуса Христа. А, однак, осуджених карайте, а інших - спасайте, вириваючи з вогню підступу, а над іншими — виявляй виявляйте милосердя те в страху, ненавидячи навіть одежу, сплямовану тілом ». Апостол закликає тут вірних до єдності І любові в Дусі Святому і до молитви. Згідно з Його наукою, єретиків належить вважати за осуджених через їх власні помилки. А тих, які є наражені на небезпеку занепаду у вірі, необхідно оберігати, а над тими, що вагаються, треба мати милосердя не без власного страху, щоби не чинити помилок, а також боротися безнастанно в думках, словах і вчинках. В цьому посланні звертає на себе увагу виняткова лагідність і сердечність. Віддзеркалюється в ньому весь характер святого Тадея, найвірнішого і терпеливого слуги Ісуса Христа.
Помер він правдоподібно останнім з Апостолів, бо в цьому посланні є така згадка: « Ви ж, улюблені, пам'ятайте слова, сказані перед тим Апостолами нашого Господа Ісуса Христа/». Хоча це послання написано старою мовою і стилем, як усе Святе Письмо, однак воно є зрозумілим і промовляє до всіх людей. Святий Юда-Тадей, як, зрештою, кожний апостол зазнав багато переслідувань, але підчас своїх подорожей навертав багато поган і славився чудами, які об'єднали навколо нього ревних послідовників Христової віри. Своє працелюбне життя закінчив у мученицькій славі. Невідомо, яку смерть приготували йому погани; вістка голосить, що забито Юду-Тадея палками.
Тіло його перевезено до Риму і поховано в Соборі св. Петра. Натомість в Латеринській Базиліці, яка носить назву Матері Церков Християнських, висить в каплиці св. Павла прекрасний образ св. Юди-Тадея, якого вшановують в Римі як покровителя купців. Загалом культ св. Тадея не дуже поширений в наш час. Не багато є церков під його святим іменем. Правда, в архидієцезії Вілянській є деякі парохіальні храми, наприклад, в Лаздунах, Марцінканшах, Веренові. В каплиці Матері Божої Переможниці при виховному закладі імені св. Казимира у Вільні на вулиці Вількомірській знаходиться прекрасний старовинний образ святого Тадея-Чудотворця. Сюди здійснюють паломництво вірні з далеких сторін або складають пожертви на Служби Божі і дев'ятниці, щоби в такий спосіб подякувати за ласки, й просити допомоги.
«Набожність в честь Юди-Тадея, - пише великий шанувальник Святого о. прелат С. Шпетнар, - була протягом століття в забутті». Культ св. Тадея багато постраждав через однакове ім'я з Юдою Іскаріотом. Набожність в честь св. Тадея поширилась за останній час в цілому світі і в дивний спосіб зростає. Є підтвердженим фактом, що хто в найбільш важких життєвих обставинах звертається з вірою до святого Тадея, мабуть, одержить ласку, й нестиме радо свій хрест, покірний волі Божій. На то Божа воля, що ми в цих надзвичайно важких часах, в справах складних і безнадійних звертаємо свої молитви саме до святого Тадея.
Святий Тадей - опікун знедолених Святий Юда Тадей, як знаємо, придбав у Бога особливий привілей спішити з порятунком на заклик людей, доведених до розпачу. Згадує про це св. Бригітта, якій з'явився Ісус Христос і доручив їй молитися до святого Тадея у всякому горі й біді. Цей великий святий, такий близький Ісусові, не залишає нікого, хто звертається до нього з допомогою в розпуці і вимолює ласки. Цей могутній Покровитель ніколи не підводив. В цьому переконалося багато людей. В журналі «Посланець Найсвятішого Серця» було опубліковано статтю про те, що одна особа звернулась до святого Апостола Тадея в безнадійній справі, обіцяючи 12 Служб Божих за душі в чистилищі, і дочекалася щасливого свого прохання.
Отже, нехай ніхто не втрачає надії, а віддається під опіку св. Тадея з повним довір'ям; гаряче молиться і буде вислуханий.      
                              Меджугор’є
Об'явлення Божої Матері в Меджугор‘ї вперше сталося в 1981-му році. Там Діва Марія представилась як Цариця Миру [спокою] і просила, щоб день 25-го червня святкувати на її пошану - тобто Цариці Миру. Меджугор‘є знаходиться на території колишньої Югославії, точніше в Герцеговині. Перший раз вона об'явилася двом дівчаткам в день св. Івана Хрестителя, 24-го серпня 1981-го року. 15-річна Іванна Івановіч та 16-річна Мар'яна Драбовіч вийшли біля шостої години вечора на прогулянку на гору Криніца. Раптом, на каменистому місці гори, Іванна побачила осяяний силует молодої дівчини. Вона мала прекрасне лице і була одягнена в одяг сірого кольору. Стояла приблизно ЗО см. над землею. Але поки Іванна опам'яталася - видиво зникло.
Цього вечора дівчата ще раз пішли на те саме місце, бо сестра Мар'яни - Мілка, ішла за вівцями і просила дівчат піти з нею. На цей раз всі три дівчини побачили з'яву. Увечері, прийшовши додому, дівчата розповіли, що бачили з'яву. Більшість тих, хто слухав ці розповіді, лише насміхалися над ними, а деякі казали, якщо це дійсно Пречиста Діва то прийде і на другий день в цей самий час.
25-го травня діти знову вибралися на гору, де появлялася Пречиста Діва Марія. Всіх разом дітей було шість, та двоє дорослих з ними Найстаршій із дітей - Мар'яні, було 16 років, а наймолодшому, Якову - 10 Коли вони вийшли туди, то Пресвята Діва вже їх там чекала Всі діти впали на коліна і почали молитися Після закінчення молитви, набравши відваги, розпочали з нею розмову. На запитання, чому Вона сюди приходить, Пречиста відповіла, що якраз тут знайшла правдиву віру, а приходить тому, щоб передати їм послання миру і примирення. Тоді Мар'яна попросила зробити якийсь знак, бо люди їм не вірять і підозрівають, що вони наркомани. На ці слова Пречиста тільки усміхнулася і розпочала молитву. Діти також молилися з Нею.
Одна із дівчаток - Віцка, підійшла ближче до Пречистої і окропила її свяченою водою, кажучи при цьому: «Якщо ти дійсно Пресвята Діва, залишися з нами, якщо ні - то покинь нас в спокою». На таку дитячу щирість та безпосередність Богородиця лише мило усміхнулася. Іванка запитала про свою маму, котра недавно померла. Пречиста відповіла, що вона є в небі. Під кінець Пречиста Діва Марія звернулася до всіх із словами: «Мир вам! Мир вам! Мир, мир, примиріться! Ідіть в мирі Божому».
В суботу 27-го червня приїхала поліція і забрала всіх візіонерів до району. Там їх строго допитали, написали протоколи та обстежили у психіатра. В неділю, 23-го червня, на місці об’яв зібралося понад 15 тисяч людей. В понеділок, 29-го червня поліція повторно забрала дітей на психіатричні обстеження до міста Мостари. Однак і там . лікарі визнали дітей як цілком здорових і нормальних. Після цього на горі збиралося ще більше народу. Вони молилися і співали побожні пісні. Коли з'явилася Діва Марія в черговий раз, то передала через дітей доручення для всіх присутніх. Зміст його був короткий, але чіткий: «Є Один Бог, одна віра, вірте усією силою. Довіряйте».
Діти просили, щоб Богородиця оздоровила хворого каліку, малого Даніеля. «Нехай сильно вірить і буде оздоровлений. Ідіть в мирі Божому». Після цих слів вона зникла, але ясність ще певний час тривала, а пізніше і вона розсіялась.
Комуністична влада, руками поліції і дальше робила дітям і паломникам всякі перешкоди, звинувачуючи їх у наркоманії. Зате вхід на гору Криніца був суворо заборонений. Паломники сходилися на сусідній горі Кріжовец і там відправляли Служби Божі. Тому з боку уряду почалися репресії. 17-го серпня були заарештовані священики. Югославська преса, різними видуманими історіями та карикатурами, висміювала події в Меджугор'ї. Священики були засуджені за ворожу пропаганду супроти держави. Заборони стали досить жорстокі, але незадовго влада пішла на уступки, зняла заборони, бо до Меджугор‘я попливли маси людей з цілого світу.
У 1983-84 роках знову об'явилася Матір Божа і звернулася з посланням до Елени "Скажи, що я хочу, щоб він [священик] організував молитовні групи молодих людей, котрі є вільні і можуть присвятити себе Богу і моєму Серцю. Я сама поведу ці молитовні групи і сама дам їм правила, а наступні молитовні групи зможуть взяти собі їх за приклад. Я прийшла, щоб ще раз сказати світові — Бог — це Правда. Він дійсно є. В Ньому є правдиве щастя і суть життя. Я представилась тут як Цариця Миру, щоби сказати світові, що для спасіння його необхідний мир. Бережіться пристрастей і всього того, що вас може віддалювати від Бога.
Віддайтеся цілковито під опіку Божу і відженіть від себе страх. Якщо ваша душа і серце буде наповнене вірою і любов'ю до Бога, там вже не буде місця для страху. Проблеми, котрі будете мати, допоможуть душевному росту. Розпочніть з того, що полюбіть своїх противників і неприятелів. Не осуджуйте, не завидуйте, моліться за своїх неприятелів. Знаю, що ви не є спосібні це зробити, але просіть кожного дня моє Серце і Серце мого найдорожчого Сина, а ми дамо вам Божу ласку, котра навчить вас любити. Члени молитовних груп нехай, по можливості, моляться три години на день. Якщо для них це не є можливе з якоїсь причини, нехай моляться пів години зранку і в вечір. Раджу по можливості бути присутніми на Службі Божій кожного дня. Хочу, щоб ви два дні в тижні постили на хлібі та воді, а як церква буде потребувати, вимагатиму від вас три дні. Моліться, щоб Святий Дух зійшов на землю, а половину часу моліться за єпископів, за всіх церковних представників, щоби їх вів Святий Дух. Моліться за Папу Римського. Посвятіть п'ять хвилин Божому Серцю, образом якого є кожна родина. Якщо молитеся три години щоденно і поглядаєте на годинник, коли настане кінець, або думаєте про свої повинності — ніколи не увійдете до глибин духовного життя і ніколи не закінчите зі своїми повинностями. Будьте обережні, бо вже приходить час спокуси. Коли хтось із вас вирішив наслідувати Бога і цілком себе Йому віддати — прийде диявол, щоб звести вас із цієї дороги.
Всі, хто посвятить себе Богу, перейдуть через цей час випробовування. Диявол буде нашіптувати і переконувати не йти тернистою дорогою, а рівною. Не слухайте його, ідіть дорогою, котру я вам показала. Яка би я була щаслива, якби цілий світ хотів іти цією дорогою! Кожного дня посвячуйтеся моєму Серцю і цілком покладайтеся на мене. Я буду вас охороняти і просити за вас Святого Духа. Ви також просіть Його. Кара прийде на світ, як світ не навернеться. Закликайте людей, щоби навернулися. Все залежить від вашого навернення.
Коли ви молитеся, з ваших сердець витікає струмок життя. Молитва є єдиною дорогою, котра веде до миру і спокою. Молитвою і постом одержите все про що мене попросите. Моліться і ввечері, коли ви вже закінчили свій день, а після молитви скажіть Богу — дякую. Як заснете в спокої та у молитвах — вранці прокидайтеся з думкою про Ісуса і будете мати можливість просити Його про свої потреби. Як заснете в гніві, або в депресії — наступний день буде похмурий і ви забудете про молитву. Не сповідайтеся з привички, а після сповіді не залишайтесь такими, якими ви були. Сповідь має укріпити вашу віру і має зближувати вас з Ісусом. Моліться! Я бажаю в кожному серці викарбувати знак любові. Коли ви полюбите всіх людей — у вас буде мир. Якщо ви в мирі із всіма людьми — у вас є влада любові. Постіть і моліться! Дайте мені свої серця, я хотіла би їх цілком змінити, переробити, щоб вони були чистими. Моїм символом є вітер. Коли віє — знайте, що я з вами. Хрест, котрий є у ваших руках — символ Ісуса. Найдіть спосіб як постити. Хто курить, нехай покине, хто п'є алкоголь — нехай перестане. Час-від-часу відмовляйтеся від перегляду телевізійних програм. Часто телебачення забирає місце котре належить Богу. Нехай кожний на деякий час зречеться того, що йому миле і дороге. Моліться і постіть! Просіть Святого Духа, щоби обновив Ваші душі, щоб обновив цілий світ. Постіть і моліться, щоби царство Боже прийшло між вас. Нехай мій Син зішле на вас Святого Духа."
Пречиста Діва регулярно появлялася у вечірній час, в четвер. Ось деякі з послань, котрі повідомила візіонерка Марія в 1981-86 роках:
"Сьогодні взиваю, щоби ви молилися кожного дня і читали Святе письмо. Я хотіла, щоб Служба Божа стала вашим щоденним подарунком. Чекайте на неї з нетерпеливістю, бо підчас Служби Божої сам Ісус приходить до вас і ви навчитеся зберігати чистоту, котра принесе вам правдиве щастя. Служба Божа є найбільшою молитвою, але її правдивої величі ви ніколи не зрозумієте. Якраз тому маєте бути на Службі Божій уважні, досконалі та покірні.
Приготовляйтеся до вислуховування Служби Божої, бо вона є тою найбільшою молитвою, яка може існувати. Найважливішою молитвою, після «Отче наш.», є «Вірую». Уточнюйте, за що молитесь. Скажіть: «молюся за це і за те». Моліться від усієї душі і не поспішайте. Моліться за других! Кожна молитва є доброю, якщо її промовляти з вірою.
Моліться, моліться, моліться... В щирій молитві відчуєте найбільшу радість і відшукаєте спосіб, як вирішити кожну проблему, котра видається неможливою до вирішення. Дякую за витривалість у молитві! Ви усі дорогі моєму Серцю і я дякую за те, що ви відновили молитву у своїх родинах. Дякую, що ви вислухали моє прохання. За оздоровлення хворих моліться «Вірую», сім разів «Отче наш», сім — «Богородице Діво», сім разів «Слава Отцю» і піст — хліб та вода. Добре, як в часі молитви покласти руки на хворого, за котрого молитеся. Хворі також нехай моляться і мають віру. Коли постите і молитеся з певною вірою, Господь вислухає і наділить вас своєю ласкою.
Даю вам пораду. Якщо ви маєте якісь недобрі звички - старайтеся їх поступово позбутися. Мене потішило б, якби ви кожного дня щось зробили в тому напрямку. Якщо ви маєте звичку сердитися за кожну дрібницю — намагайтеся сердитись менше. Якщо ви непослушні, або не можете стерпіти тих, які вам не подобаються, попробуйте зблизитися з ними. Якщо хочете, щоб другі гарно з вами обходилися — обходіться гарно з ними. Не є правдою те, що ви можете народитися декілька разів. Родимося один раз. Тіло, утворене із землі, після смерті розкладеться і ніколи не оживе. При воскресінні кожний дістане інше тіло.
А ще я вас прошу змінити своє родинне життя, щоб родина була як прекрасний цвіт, а Я щоб могла б його дати Ісусові. День починайте зі Святим Духом. Дуже важливо є просити Святого Духа. Коли він прийде на землю — все буде ясне і зрозуміле, а світ переміниться.
«Не маю права нікого заставляти, — хто і що має робити. Ви дістали розум і волю. Після молитви все передумайте і відважтеся».
Меджугор’є - місце паломництва багатьох тисяч християн
Меджугор’є наприкінці ХХ ст., стало унікальним паломницьким місцем, куди з’їжджаються люди з усього світу; різних національностей, багаті і бідні, молоді та старші, здорові та інваліди. Тут нема такого дня в році, коли б не було чути спілкування людей на різних мовах світу. Все це почалося 24 червня 1981 року, коли в Подбрдо, що є частиною села Б‘яковичі, відповідно до свідчень шести дітей, було об’явлення Пресвятої Богородиці. З цього дня, за словами візіонерів, Богородиця з’являється їм щодня, закликаючи всіх до миру і навернення.
Приймаючи до уваги кількість прочан, що відвідали це місце (за останні двадцять років більш двадцяти мільйонів), його можна назвати світовим центром молитви. Меджугор’є (слов'янська назва, що означає місце між горами) разом із селами Б‘яковичі, Мілетіна, Шурманці і Віоніца створюють католицьку громаду, що нараховує на сьогоднішній день приблизно 4 тис. вірників. Як самостійна громада, Меджугор’є вперше згадується в 1599 р. Теперішня парафія була заснована у 1892 році і присвячена святому апостолові Якову, заступнику паломників. Перша церква тут була побудована в 1897 році, але після першої світової війни була зруйнована, і її вже не можна було використовувати для богослужінь. Францисканський чин в Герцеговині взяв під опіку цю парафію.Парафіяльна церква
Громада, за сприянням Церкви, побудувала новий храм, який освятили 19 січня 1969 р. Сьогодні цей осередок молитовного життя - це місце, де збираються парафіяни і прочани. Свята Літургія і молитовна програма проходить у храмі, а влітку на площі біля храму, де установлений престол. Біля входу до церкви знаходиться статуя Цариці Миру, скульптора Діно Феліччі. З лівої сторони від церкви - статуя св. Леопольда Богдана Мандича, а з правої сторони – великий дерев'яний Хрест, поруч з яким можна поставити запалені свічки. З південно-західної сторони церкви здіймається скульптура Воскресіння - робота Айдо Айдіча. Поруч з церквою розташовані 25 кабінок для сповіді.Подбрдо - Гора об’яв
Так називається це місце села Подбрдо в Б‘яковичі, де візіонери вперше побачили Богородицю. З цього часу тут збираються прочани, щоб разом молитися вервицю. Щодня, вдень і вночі тут можна побачити групи прочан, що піднімаються до місця перших об’явлень. 8 вересня 2001 р. на цьому місці була встановлена й освячена статуя, присвячена Цариці Миру.
 У 1989 році на всьому шляху від підніжжя до місця об’явлень були встановлені рельєфні зображення, присвячені радісній і скорботній таємницям Вервиці, скульптора проф. Кармелло Пуззоло з Флоренції. У підніжжя Подбрдо - гори об’яв, знаходиться «Блакитний Хрест». З 4 липня 1982 року під «Блакитним Хрестом» збираються молитовні групи. Щонеділі о 16:00 (зимою о 14:00) на горі об’явлень читається молитва на Вервиці.Послання Пресвятої Богородиці
Незабаром після початку об’яв, Пресвята Богородиця стала давати послання візіонерам. На третій день Вона сказала: «Мир, мир, мир – і тільки мир. Мир повинен бути не тільки між Богом і людиною, але й між самими людьми!». Основне, про що говорить з нами Богородиця у своїх посланнях - це Мир, Віра, Навернення, Молитва і Піст. З 1 березня 1984 р. Пресвята Богородиця - Цариця Миру, як Вона сама представилася візіонерам, - передавала послання для парафіян і прочан кожний четвер. З 25 січня 1987 р. Цариця Миру передає свої послання вже 25-го числа кожного місяця через візіонерку Марію Павлович-Лунетті. Ці послання можна знайти в книзі «Послання Цариці Миру»Гора Крижевац
Крижевац - це гора, що височіє над Меджугор’єм, і де парафіяни спорудили хрест у пам'ять про 1900-річчя розп'яття Ісуса Христа. З 1934 року тут відправляється Свята Літургія в першу неділю після свята Різдва Богородиці (свято спорудження Хреста Господнього). На горі Крижевац прочани (індивідуально й групами) проводять хресну дорогу, переходячи від стації до стації. В перші роки об’явлень, місця стацій відзначалися дерев'яними хрестами. У 1988 р. були встановлені бронзові рельєфні зображення стацій Хресної дороги, роботи італійського скульптора проф. Кармело Пуззоло. Крижевац став Голгофою Святилища Меджугор’я. Щоп'ятниці о 16:00 (зимою о 14:00) тут відбувається Хресна дорога.Об’явлення і візіонери
Відповідно до свідчень шести молодих візіонерів, Богородиця з’являлася щодня, з 24 червня 1981 р. У перший день візіонери були перелякані та втекли. На другий день вони відповіли на заклик Богородиці, говорили і молилися разом із Пречистою Дівою Марією. От чому 25 червня відзначається як річниця об’явлення Цариці Миру.
ЗАРВАНИЦЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОГОРОДИЦІ.
У костелі с Золотники Підгаєцького повіту є письмовий запис про чудотворну ікону в Зарваниці з XIII ст. Народні перекази оповідають, як татари нападали на Київ і нищили церкви і монастирі. Один чернець чудом врятувався втечею на Поділля. У затишному лісі над р. Стрипою натомлений заснув. У сні йому з'явилася Богородиця з ангелами, що подавала йому край омофору. Монах збудився, а коли оглянувся - знайшов ікону біля джерела. Він вирішив залишитися на цьому місці. Побудував капличку і помістив у ній ікону Божої Матері, а сам жив у печері. До нього почали приходити люди на молитву й оздоровлялись. Одного разу занедужав князь Теребовлянський – Василько. Вислав він послів до пустельника з проханням прийти до нього. Але чернець відповів, щоб князь сам прибув на чудотворне місце. Василько приїхав, помолився і отримав зцілення. З вдячності за це він побудував церкву поблизу джерела. Відтоді ще більше людей приходили сюди і отримували чудесні оздоровлення зі своїх недуг. Інший переказ свідчить, що засновниками поселення були серби-монахи. Первинна назва села була «Сербаниця», але згодом перетворилася на «Зарваниця». Чудотворну ікону вони привезли зі собою з Сербії.
Очевидним залишається факт, що у Зарваниці віддавна існував монастир. У ньому була чудотворна ікона, відома у широкій околиці. Через століття, коли татари дібралися до Зарваниці, знищили церкву і монастир. Ікону монахи врятували. В 1754 р. за сприянням графа А. Мйончинського, власника села, було збудовано нову церкву. Тодішній митрополит Атаназій Шептицький склав молитву до Матері Божої, що на Зарваницькій іконі: «...Недужі за Твоїм посередництвом видужують, горем прибиті зазнають полегшення, всі, що Тебе в молитвах почитають і Твого Покрова шукають, отримують від Тебе благодаті...».
У 1867 р. урочисто ікону коронували в присутності 200 священників і 100 тисяч вірних коронами, купленими у Римі. Також старанням кардинала Йоана Сімеоні, який не раз відвідував Зарваницю, Папа Пій IX надав іконі Привілей статусу повного відпусту. В 1893 р. на місці з'явлення ікони побудували капличку над криницею.
Завдяки монахам студитам чудотворна ікона залишилась неушкодженою впродовж важких 1939 – 1946 pp. Щоразу перед наступом чергових загарбників чернець Назар задля безпеки виносив ікону в ліс.
У радянський час чудотворну Зарваницьку ікону місцева жителька Юлія Монастирська зберігала у спеціальній ніші в стіні свого дому до 1989 р. Вщент знищені церква, монастир, каплиця постали з руїн разом із відродженням державності, і сьогодні Зарваницю вважають одним з найбільших паломницьких центрів у світі.
 Роздуми під Хрестом про терпіння
Що є щастям для людини? Сьогодні багато вказують, що щастя – це тоді, коли маєш легке життя, тобто без труднощей. Бажати такого щастя – це по-людськи, а от мати його тут на землі – це вже по-ангельськи, або по-дитячому. Не даремно Христос казав, щоб ми були, як діти. Але діти також мають труднощі. Отож, як тепер бути із бажанням бути щасливим?
Ви зауважили, що все ми робимо у нашому житті із труднощами. Менші вони чи більші, але все ж таке вони є. Ми можемо їх не зауважувати через те, що входять у звичку, або ж є незначні, але це не заперечує їх існування.
Пригадаймо той час, коли ми були дітьми і як нам було важко зробити елементарні речі, але тепер ми переносимо ці труднощі із легкістю. Із дорослим життям труднощі стають складніші, одні замінюються іншими, а деякі далі залишаються, і ми далі продовжуємо з ними жити. Отож, висновок простий: труднощі є невід’ємною частиною нашого життя.
Люди, знаючи це, все ж таки роблять усе можливе, щоб їх уникнути. Досвід показує, що це просто неможливо. Неможливо повністю уникнути труднощів, проблем, терпіння, незручностей. Палка має два кінці! Одне ми полегшуємо, але з часом бачимо, що виникає інша проблема.
Ох, скільки винаходів є у цьому часі, але який із них забезпечив безтурботне життя?
Ми можемо ціле життя витратити на здобутки матеріального блага, на полегшення життя, але запитаймо себе: чи цей час пошуків можна назвати ЖИТТЯМ? Все це вказує, що якщо не можна уникнути, то потрібно прийняти життя таким, яким воно є.
Прихід Христа на землю був для доповнення нашого життя.
Спочатку думали люди, що саме Він має вирішити всі проблеми людей: давати їсти, зціляти від хвороби, дарувати безсмертя. Люди за тим месією радо хочуть йти! А що сталось, коли Бог показав свою любов на хресті? Де були ці натовпи людей і ревні поклонники?
Ми також подібне переживаємо у нашому житті. Приходимо до церкви, молимось, віримо цілим серцем, і це трапляється часто тоді, коли маємо якісь трудності, проблеми, терпіння…Ми стаємо такі релігійні, що самі не можемо у це повірити. Даємо хтозна-які обіцянки. А що далі стається із нами, коли ми все це отримуємо? Яке тоді стає наше життя? Використали Бога для своїх цілей, а що далі? Ні, це не дорікання, це просто питання...
А що, коли Він не виконує наші прохання? Знаю по собі, що легко вірити в такого Бога, який, як слуга має підкорятися. Але це не є любов! Бог прийшов на цю землю, щоб нам послужити правдиво, тобто в любові! Щоб показати життя в правдивій любові, а не у використанні у своїх цілях! Правдива любов не шукає полегші, правдива любов шукає покращення. Це покращення має бути не в матеріальному кількісному збагаченні, а в глибокому духовному рості.
Запитання до сучасності:
Так, за останні десятиліття людина стала значно освіченішою, але при цьому чи вона стала більш мудрою?
Ми видумали багато зручностей для життя, але водночас виникло багато трудностей, щоб утримувати у доброму стані ці зручності.
Ми досягли віддалених планет і побували на деяких із них, але виникла відстань між рідними чи сусідами, а деколи вона залишається недосяжною.
Ми винайшли різні засоби комунікації, щоб полегшити спілкування, але з кожним роком все важче спілкуватися віч-на-віч.
Ми винайшли телевізор, щоб донести людям незнане і щоб побачили небачене, але закрили людей у їхньому домі. Житло для відпочинку і затишку поступово стало в’язницею перед комп’ютером чи телевізором.
Ми завдяки хімії можемо отримати різні продукти харчування, на які природа затрачає багато часу, але при цьому ми почали затрачати час на винайдення нових ліків проти нових хвороб, які є новими, модифікованими, а, отже, протиприродними.
Ми навчились керувати хмарами і погодою, але керувати нашими бажаннями, силою волі, характером, почуттями та іншим душевним стає дедалі все важче.
Ми полегшили навантаження на тіло, але наша душа стає все більше обтяжена.
Додали роки до життя, але не життя до років.
З кожним століттям наші ідеї стають все вищі, але водночас наша моральність падає все нижче.
Створили речі великі і найбільші в цілій історії людства, але вони далеко не найкращі.
Дивимось на хрест і запитуємо, а чи не можна було по-іншому відкупити світ, показати любов? Може й так… але чи ми би зрозуміли без хреста любов?
Важко у добрі і безтурботності бути доброю людиною. Людиною, яка здатна співчувати і співпереживати…
Благодаримо Тебе, наш Боже, за цю любов, яку показав на хресті. Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, чого змінити не можу; силу, щоб змінити те, що я можу змінити; і мудрість, щоб відрізнити перше від другого.  

Папа: Як ми переживаємо те, що ми є Церквою?
«Йдучи до храму, ми повинні пригадувати свою власну історію, як Ісус мене зустрів, як Ісус крокував зі мною, як Ісус мене любить і благословить», - свою катехизу під час загальної аудієнції 26 червня Папа присвятив визначенню Церкви як храму.
Святіший Отець вказав, що слово «храм» наводить на думку будинок, будівлю, місце молитви, зустрічі з Богом. Пригадується історія ізраїльського народу, про яку розповідає Старий Завіт. Великий храм Соломона в Єрусалимі був місцем зустрічі з Богом на молитві; всередині храму знаходився Ковчег Завіту, знак присутності Бога серед людей. Ковчег вміщував Скрижалі Завіту, манну та посох Арона, нагадуючи, що Бог завжди був із Своїм народом, супроводжував його у мандрівці, спрямовував його кроки. «Храм пригадує цю історію, – сказав Папа. – Також і ми, йдучи до храму, повинні пригадувати свою власну історію, історію кожного з нас, як Ісус мене зустрів, як Ісус крокував зі мною, як Ісус мене любить і благословить».
Те, що було прообразом у древньому Храмі, вказав Єпископ Риму, силою Святого Духа здійснилось у Церкві. Церква – це «Божий дім», місце присутності Бога, де ми можемо знайти і зустрінути Господа. Церква – це Храм, де мешкає Святий Дух, Який оживляє, провадить і підтримує. І якщо запитаємо, де можемо зустрінути Бога, де можемо увійти у спілкування з Ним через Ісуса Христа, де можемо знайти світло Святого Духа, що просвічує наше життя, то відповідь буде одна – у Церкві. В Божому люді, між нами, що є Церквою.

Старозавітній Храм був споруджений людськими руками, вони прагнули збудувати «дім» для Бога, щоб мати видимий знак його присутності серед людей. З Воплоченням Божого Сина сповнилось пророцтво Натана, сказане до царя Давида: «Не цар, не ми «даємо дім» для Бога, але сам Господь «будує Свій дім», щоб замешкати між нами, як це записав святий апостол Іван у своїй Євангелії. Христос – це живий Храм Отця. Сам Христос будує Свій «духовний дім», Церкву, яка споруджена не з матеріального каміння, але з «живого каміння», яким є ми. Святий апостол Павло каже до християн з Ефесу, що вони «побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтесь разом на житло Бога в Дусі» (Еф 2,20-22). «Як це прекрасно! – наголосив Папа. – Ми є живим камінням Божої будівлі, глибоко з’єднані з Христом, що є каменем підтримки, і з’єднані також між нами. Ми не відокремлені, ми є Божим людом, цим є Церква: Божим людом».

Папа Франциск наголосив, що це Святий Дух із Своїми дарами накреслює різноманітність, багатство Церкви і з’єднує все і всіх, будуючи духовний храм, в якому не складаємо матеріальних жертв, але жертвуємо нас самих, наше життя. Церква не є сплетінням речей та інтересів, але Храмом Святого Духа, Храмом, в якому діє Бог, Храмом, в якому кожен із нас даром Хрещення є живим каменем. Це вказує, що ніхто не є непотрібним у Церкві. Всі ми потрібні, щоб будувати цей Храм! Ніхто не є другорядним. Всі однакові в Божих очах, всі ми рівні, всі ми є братами! Ніхто не є анонімним: всі ми творимо і будуємо Церкву. Але це запрошує нас замислитись також і над тим, що коли бракує цеглини нашого християнського життя, чогось не вистачає для краси Церкви. Всі ми повинні принести в Церкву наше життя, наше серце, любов, наші думки, нашу працю. Всі разом!

Далі Папа поставив запитання: «Як ми переживаємо те, що ми є Церквою? Чи ми є живим камінням чи, так би мовити, камінням втомленим, знудженим, байдужим? Християнин повинен бути жвавим, радіти з того, що він є християнином! Чи відкриваємось на дію Святого Духа, щоб бути активною частиною наших спільнот, чи замикаємось у собі самих, кажучи: я дуже зайнятий, це не моє завдання»?
«Нехай Господь дасть нам Свою ласку, Свою силу, щоб ми були глибоко з’єднаними з Христом, наріжним каменем, пілястром, каменем підтримки нашого життя і всього життя Церкви. Молімось, щоб оживлені Його Духом, ми завжди були живим камінням Його Церкви», – закінчив Папа Франциск свою катехизу під час загальної аудієнції 26 червня.
0 коментарі

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.