Blog Archive

Translate

середа, 28 серпня 2013 р.

Школа для закоханих християн

21:18 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
«Я був парохом не дуже довго, але встиг повінчати багатьох людей і, як мені видається, більше вболівав за це, ніж ті пари, котрим я уділяв таїнство Подружжя, - прочитала зізнання Блаженнішого Любомира Гузара у книзі «Три дороги». - Я думав: чи вони насправді розуміють, що роблять, чи усвідомлюють, яку беруть відповідальність? Наречені зазвичай дбали, щоб була гарна забава, щоб на весіллі було все, як належить. Такий підхід є легковажним». Тому для того, щоб допомогти закоханим краще усвідомити сутність шлюбу, приготуватись до таїнства Подружжя, у церквах проводять передподружні науки. Саме про них поговоримо із молодими парами, а також фахівцями, які ведуть ці навчання.

  Бо так треба?

– Чому почали ходити на ці науки? - запитую.

– Бо так треба було, - сміється Люба.



І справді, щоб повінчатись у греко-католицькому храмі, обов’язково треба подати довідку про прослухані передшлюбні науки. Разом із своїм чоловіком Іваном Люба ходила на таке навчання шість років тому в Архикатедральний собор Св. Юра у Львові: «Почали ходити, бо так треба було, але вже після кількох занять стало цікаво. Не тільки священики вели науки, а й медики, подружні пари. Священики наголошували на релігійних аспектах цього кроку, пояснювали, як ми маємо спільно зміцнювати свою віру, підтримувати один одного. Медики говорили про природне планування сім’ї, про контрацептиви, аборти. Мені ж особисто було найцікавіше із подружніми парами, які ділились своїм досвідом, розповідали про випадки, коли все йшло до розлучення, але разом із вірою вдалось це подолати і врятувати шлюб».

Сьогодні ж молода мама наполегливо рекомендує таке приготування до шлюбу. Іван же додає, що лекції допомогли задуматись над важливими питаннями, яких чомусь до цього не торкались. Єдиний недолік такої передподружньої катехизації, на їхню думку, - це нестача індивідуального підходу, бо пар, насправді, було дуже багато.

Загалом навчання, яке проводять у Соборі св. Юра, передбачає 16 тематичних зустрічей і два додаткові - для батьків та свідків. Також для подружніх пар організовують прощі до Глинян та Унева. Попередньо записуватись на них не потрібно, це роблять вже після першої зустрічі.

А Ви не передумали?

Оксана разом із чоловіком Романом теж проходили навчання при цьому храмі. Дівчина наголошує, що шлюб для них - це важливий та відповідальний крок: «Ці лекції допомагають зрозуміти, чи правильний вибір ми зробили. Нас же благословляє сам Господь на все життя. Тому одним із питань на цих заняттях було: чи ми не передумали? І нам розповідали приклади, що після цих наук деякі молоді пари відмовлялися від шлюбу».

Оксана переконана, що обов’язковість цих передподружніх наук для усіх - це правильний крок з боку Греко-Католицької Церкви. Якщо б ці науки були необов’язковими, то молоді пари самі не виявляли б такої ініціативи. Кожен шукав би причину, щоб не піти: робота, брак часу перед підготовкою до самого весілля. А якщо ж вони є обов’язковими, то молоді пари стараються знайти час. Згодом же розуміють, наскільки важливі питання тут порушують.

У духовній лікарні

«Вінчання – це один раз і на все життя. Ви - не ангели, не ідеальні. Непорозуміння будуть, але є духовна лікарня – Церква, котра завжди готова допомогти», – пояснює молодим людям отець-митрат Богдан Чабан, настоятель храму свв. Володимира й Ольги у Львові.

Священик стурбований тим, що сучасні батьки бояться чи не хочуть народжувати дітей. Тому під час навчання особливо наголошує на важливості батьківства, покликанні до цього. Сам він - батько шести дітей: «Дивуюся, що люди так цінують матеріальні цінності, мають стільки статків, а в хаті – лише одна дитина. Треба на це увагу звертати». Робота з парами, на його думку, є дуже потрібною і водночас складною, бо мають також і багато закидів від молоді – щодо контрацепції, природного планування. Тому священик підкреслює роль дипломатичності: він старається говорити так, щоб не образити. Прагне донести до людей: щастя там – де Бог, щасливі – коли живете по-християнськи.

Про «пусті балачки»

Не усі молодята так мило розповідають про передподружні науки та вважають їх потрібними. До прикладу, одна моя знайома планує якимось чином оминути їх, аби не слухати повчань.

«Пустими балачками» називає їх і вже одружений Володимир. Сам він – греко-католик, а його дружина – православна. Перед вінчанням у них такого курсу наук не було, лише одна індивідуальна зустріч із священиком суто для їхньої пари, а також в окремий день було богослужіння. Хлопець зізнається, що якби й була можливість ходити на передподружні науки, щоб приготуватись до таїнства Подружжя, то все одно не хотів би нею скористатись. Переконаний, що користі від них мало: «Це все пусті балачки, теорія, а в житті у кожного виходить по-своєму». Володя розповів, що багато хто із знайомих односельчан греко-католиків, для яких ці науки є обов’язковими, їздять їх слухати в районний центр. На його думку, багато хто з них їде туди лише для того, щоб отримати довідку про передшлюбні науки, а самі лекції їх не цікавлять.

Вчишся не тільки від доповідачів, але й від пар

З точністю до навпаки було у Наталі та Ореста. Рідні їх переконували не ходити, не витрачати час, бо нібито можна було й так домовитись. Але, як кажуть, не на тих натрапили: молодята їздили на навчання до Львова до Церкви св. арх. Михаїла, хоча обидвоє в той час тут ще не жили і вінчались в іншому містечку. «Це таїнство. І аби в нашому подружжі був присутній Бог, усе потрібно робити належним чином без ніяких махінацій», - пояснює Наталя, яка й була ініціатором їхньої участі у цьому навчанні.

«Я спочатку розказувала багато чоловікові про ті катехизації. Він казав: «Може, ти мені сама про це все розкажеш, не підемо?» – А я кажу: «Ні». Але коли він все-таки почав ходити на ці науки, то захопився ще більше, ніж я. Йому страшенно подобалось, і ми не пропускали жодного разу», – розповідає дівчина.

За її словами, вчились не тільки від священиків, лікарів, психологів, а й від простих пар, які також ходили на це приготування до таїнства Подружжя. Їхня група була доволі різнобарвною: і зовсім молоденькі пари, і такі, що прожили півжиття на віру без шлюбу, а тепер вирішили повінчатись. Тому вчились ще й один в одного.

Закономірність чи збіг?

Аналізую ці коментарі і ловлю себе на думці: байдуже чи з упередженням до цих навчань ставляться ті, хто не відчув сповна їхній смак, бо не був на них; ті ж, котрі пройшли весь курс, наголошують на їхній корисності та радо рекомендують їх усім молодятам. Можливо, це лише випадковість. Можливо.

Хоча, звісно, є й такі, яким необов’язково треба пробувати, аби полюбити. Соломія, яка ще не заміжня, розповіла, що її завжди дивує, коли хтось важко зітхає і каже, що йде туди, аби тільки «відбути». Дівчина зізналась, що сама завжди мріяла ходити на передшлюбні науки і тоді, коли ще й не познайомилась із своїм хлопцем.

То чому б не користати з того, що нам дає Бог?

Ставить таке питання лікар Марія Тимошенко, яка працює в порадні храму святого Антонія РКЦ у Львові, а також веде курс передшлюбних наук у Координаційному центрі в Латинському кафедральному соборі. Вона наголошує, що сьогодні багато що є завуальовано, людям насаджують інші думки. Тому так важливо розповідати молодим парам про природне планування сім’ї і всю страшну правду про аборти.

Пані Марія два роки займалась курсом передподружніх наук у костелі Антонія. Для кожної пари готувала індивідуально три лекції. Зауважує, що це було доволі складно, але водночас дуже ефективно, оскільки так молодята не соромились розповідати про свої проблеми. «Зараз у нас пройшла реформа, - пояснює медик. У Римо-Католицькій Церкві на теренах нашої дієцезії утворили координаційний центр, відповідальний за підготовку молодих людей до таїнства Подружжя. У нас працює четверо фахівців, кожен з яких має свою специфіку, а також троє священиків. Тому пари із усіх наших костелів ходять на передподружні науки до катедри. Це вже збірні лекції, а не індивідуальні. Але якщо комусь потрібно детальніше щось розповісти, то ми можемо їм запропонувати опісля ще додаткові індивідуальні заняття».

Запросіть Ісуса на своє весілля

«Ви маєте право бути гарно, добре приготованими, а Церква тут повинна вам допомогти», – говорить про підготовку до вінчання Блаженніший Патріарх Святослав у аудіокнизі, яку саме готують до видання.

Церква має допомогти вам запросити на ваше весілля Господа, – додам, посилаючись на книгу Марії Браун-Ґалковської «Запросили також Ісуса». Авторка дуже влучно пояснює мету передподружніх наук: «У наш час відбувається багато весіль. Зазвичай вони бувають гучні та дорогі, а наречені запрошують на урочистість десятки або й сотні осіб. На жаль, навіть тоді, коли шлюб відбувається у Церкві, вони забувають запросити на нього Ісуса. Мета доподружньої катехизації – нагадати молодятам про це і допомогти їм, щоб це запрошення було щирим і невдаваним».

Тому щиро бажаю, щоб катехизації допомогли вам не тільки почерпнути нову інформацію, краще пізнати один одного, а й запросити у своє подружнє життя найголовнішого Гостя.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.