Blog Archive

Translate

середа, 28 серпня 2013 р.

Храм, будований у XXI ст., повинен віддзеркалювати українство цього часу, – Блаженніший Любомир

21:10 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
"Якщо працюватимемо над собою, прагнутимемо набути гарних думок, звичок, тоді матимемо велике майбутнє. І кожен наступний День Незалежності буде ще кращим, бо перед нами – виправдана надія, що житимемо у справедливому, правдивому, щирому суспільстві", Ці слова Любомира Гузара можна взяти собі на озброєння на весь рік наперед. Блаженніший напередодні Дня Незалежності України поділився ще багатьма цікавими думками у інтерв'ю кореспонденту "Дзеркала Тижня". Уривки з цієї бесіди подаємо читачам "ДивенСвіту".



– Владико, освячення храму – свідчення того, що Українська Греко-Католицька Церква прямує до патріархату. Чи не першочергове завдання в побудові патріаршого устрою – це досягнення внутрішньої єдності Церкви. Як вирішує цю проблему УГКЦ, структури якої розкидані по всьому світу?

Бажання Церкви мати патріархат сягає ще XVI ст. Питання стало дуже актуальним у минулому столітті з ініціативи Блаженнішого Йосифа (Сліпого). Тоді ми були розділені політично. Україна входила до Радянського Союзу. Приблизно півтора мільйона наших вірних розсіялися по Америці, Австралії, Західній Європі. Але крок за кроком ми почали відчувати внутрішню єдність. Велику роль відіграли поїздки Йосифа Сліпого, – своєю присутністю, словом він звертав увагу людей на те, що ми є одна церква. Пізніше, коли Україна стала свобідною, Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський) повернувся з Італії та почав вживати заходів для побудови символічного храму, який би об'єднував усіх вірних. Тоді це не вдалося. Але сьогодні ми маємо цей собор. Це не є "одна із церков Києва" – вона для всіх нас. Українці з різних куточків світу почали складати пожертву на будівництво цього храму. Приїхали люди з Бразилії, Канади на освячення собору Воскресіння Христового і кажуть: "Наш храм". Тому, бачите, ця будова є дуже важлива, бо дає відчути внутрішню єдність, яка є природою патріархату. Щиро надіємося, що скоро патріархальний устрій для нашої церкви буде формально визнано. Це справа не престижу, а єдності.

– Собор будують у новому стилі. Автор мозаїки Воскресіння Христа Євген Андрухів розповідав про новизну техніки. Казав, що ініціатором саме такого виконання були ви, блаженніший. Що має символізувати модерність?

Що Церква живе. Що ми йдемо вперед. Я колись був душпастирем в Америці. Мав нечисленну громаду, навіть двісті людей у ній не було. Вони прагнули побудувати храм. Дуже цікаво: сказали, що не хочуть повторювати церкву, яка вже є в Україні. Мали бажання звести модерний храм, але український. Собор Христового Воскресіння не є копією будівлі, спорудженої в минулому. Ми мали засідання фахівців-мистецтвознавців, була дискусія. Мені сподобалася думка: цей храм будований у XXI ст. і повинен віддзеркалювати українство цього часу. Слід споруджувати храми відповідно до стану нашої душі сьогодні.

– Чого варто позбутися українцям, що вони мають у собі змінити, аби будувати Церкву і незалежну Україну?

Треба, щоб були цінності. За нами багато поганого, особливо з минулого. Наприклад, те, що нав'язували нашим людям за сімдесят років комуністичного режиму. Були також і непогані речі. Але загалом що сталося? Ми одне одного боїмося, не довіряємо, дбаємо, щоб перш за все було вигідно нам, не думаємо про те, як діяти чесно. Та якщо працюватимемо над собою, прагнутимемо набути гарних думок, звичок, тоді матимемо велике майбутнє. І кожен наступний День Незалежності буде ще кращим, бо перед нами – виправдана надія, що житимемо у справедливому, правдивому, щирому суспільстві. Чому святкування 1025-річчя могло бути дуже корисним? Бо мало пригадати людям, що означає жити по-християнськи.

– Перед відзначенням 1025-річчя хрещення України-Русі ви висловлювали свої думки стосовно того, як слід відсвяткувати цю подію. Святкування відбулися, зокрема, на державному рівні. Як ви їх оцінюєте?

Я не брав участі у святкуванні на державному рівні. Але ставлю питання: чи політики, громадяни, які відзначали цю дату, стали кращими християнами після цього? Чи менше є хабарництва? Якщо так, то ми гідно провели подію. Коли ні – то це був великий показ без змісту. Бо сенс свята – обнова християнства. Це святкування не події, а стану душі. На урядовому рівні відзначення потрібне настільки, наскільки держава є християнською. Бо що тоді сталося? Київська Русь уже була великою державою. Не треба було ставати нею, залишалося лише охрестити її. Те ж саме сьогодні. Відзначення не має сенсу, якщо немає релігійного змісту. Наскільки тепер, через понад тисячу років, ми справді є християнами? У церквах було відновлення обітів хрещення. Думаю, це надзвичайно важливо. Рано чи пізно ми повинні замислитися, що сталося. Устами хрещених батьків ми відреклися гріха. Наскільки наше життя сьогодні це віддзеркалює? Оце важливо, а парад – це зовнішнє.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.