Blog Archive

Translate

вівторок, 13 серпня 2013 р.

Про сучасність і внутрішній мир

14:38 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Ми настільки загубилися у сучасному світі, що навіть не помічаємо того, як швидко втрачаємо найціннішу вартість у нашому житті – мир серця. На превеликий жаль, ми живемо в суспільстві, яке небагато, а точніше сказати - майже зовсім не говорить про внутрішній мир. Ми навіть не задумуємося над тим явищем. Як правило, сучасна людина більше шукає матеріального забезпечення, вигідного способу життя без зайвого зусилля. І ще й до того хоче бути за всяку ціну щасливою. Однак, чи можливо знайти щастя поза своїм серцем?
Зовнішній світ: прибуток, кар’єризм, споживацтво, гроші, успіх, суперництво, фальш, брехня та маніпуляція – володіють умами сучасної людини. Мало хто усвідомлює собі, що від цього немає справжнього миру. Людина все більше метушиться і постійно шукає чогось нового, кращого, більш приманливого. Однак, все зовнішнє, чим хоче володіти неспокійна людина, її динаміка, рух, невблаганне бажання все більше мати, і мати – не приносить внутрішнього спокою, щастя.
Коли людина хоче все більше мати, тоді вона поступово перестає бути людиною, адже втрачає внутрішній мир та духовне життя.
Багато хто шукає сьогодні щастя назовні, поза своїм серцем, своєю душею, дошукується ідеальної особи: коханої, чи коханого. Але не знає, або й не хоче знати, що істинне щастя знаходиться в її серці, від якого вона несвідомо тікає.
ЛЮДИНА хоче мати багато грошей, а коли вже їх має, тоді журиться кожного разу, коли їх витрачає. Подібно буває й з іншими речами. Людина шукає чогось, що могло б дати їй щастя, мир. Неймовірно, але сучасна людина, яка досягла вершин технології, надалі залишається неграмотною у царині духовного життя, емоцій та почуттів. Ознакою нездорового суспільства є сімейне життя сучасної людини. Люди, які роками живуть разом із собою, насправді не люблять себе взаємно, але потребують і використовують одне одного. Вони сходяться і розходяться, тому що незрілою є їхня любов.
ЛЮБОВ. Люди неспроможні любити одне одного, втратили належне розуміння суті любові. Сучасна людина прагне любові, але ототожнює її лише із зовнішністю, красою та пристрасним пожаданням. У цій любові бракує найціннішого – довіри, почуття радості та емоційної і духовної бузпеки. Сьогодні людина шукає товариства, контакту з іншими не тому, що хоче обдарувати їх істинною та безкорисливою любов’ю, але саме тому, щоб заповнити вакуум свого серця. Душевне запустіння, людина хоче заповнити ерзацами-замінниками справжнього щастя, їй краще грати якусь роль в суспільстві, або прикидатися клоуном. Недостача духовного життя та життєві травми штовхають сучасну людину відійти від християнських норм життя. Годі сказати, щоб людина, котра була поневолена різними прагненнями, пожаданнями, потребами була щасливою. Та чи може така людина ще зазнати щастя?- Так, може! Але для цього потрібні справжні друзі, щирість перед самим собою і перед Богом. Потрібно оживити віру, надію та намагатися обдаровувати інших крихіткою-зерном любові, яке, незважаючи на різні життєві травми, залишається у нашому серці. Людина створена на образ і подобу Божу, якщо вона це собі усвідомить, тоді може жити, може ще інших обдаровувати своєю любов’ю.
НЕСПОКІЙ, заклопотаність, стурбованість, розгубленість, розбещеність – це характерні ознаки людини ХXI століття, яка цінує все, окрім найціннішого – миру серця. Причинами цього суспільного явища є духовний, психічний і емоційний неспокій людини. Неспокійна людина не лише втрачає мир серця, але також несвідомо шкодить собі самій, нищить здоров’я душі й тіла. Неспокійна особа не розуміє самої себе. Як же ж тоді вона може зрозуміти іншого?!! Вона не володіє собою і не вміє щиро та автентично спілкуватися з іншими.
Найсерйознішою проблемою сьогодення є те, що людина не усвідомлює собі свого внутрішього неспокою, душевного усамітнення. Вона відчуває лише сильний зовнішній тиск, який, у свою чергу, штовхає її побиватися за роботу, кар’єру та постійно прагнути успіху. Гонитва за працею та успіхами витіснює з нашої свідомості почуття неспокою. Людина тоді живе нереально в реальному світі і сама ж найбільше від того страждає.
Внутрішній неспокій спричинений не лише зовнішніми факторами, але також духовною незрілістю людини, яка через різні причини, а деколи – важкі життєві досвіди, забула про Бога, а натомість шукає щастя в інших світах, вдаючись до трансцендентних медитацій, йоги та окультизму. Не говорю вже про всякого роду забобонність і чаклунство. Духовна сліпота зводить людину на манівці, у країну небуття, де немає српавжнього щастя і любові.
В погоні за ілюзійною та приманливою красою зовнішнього світу, часто людина не усвідомлює того, що вона неспроможна залишитись собою, нездатна поглянути у своє нутро, увійти в мирі в своє серце. Сучасна людина боїться бути оригінальною, неповторною та автентичною. Людина сьогодення займається всім і думає, що все робить правильно, але не помічає того, що насправді мабуть таки не знає, ким вона є. А це означає, що людина, яка не усвідомлює свого внутрішнього світу – позбавляє себе почуття власної життєвої мети, основних життєвих начал: ВІРИ, НАДІЇ та ЛЮБОВІ, а її життя стає лише зовнішньою оболонкою.
Будьмо людьми автентичними та щирими щодо інших осіб. Хто не шанує самого себе, той не здатний пошанувати інших. Неавтентична людина спілкується нещиро, обманливо, корисливо, вона в усьому шукає користі для себе. Це людина-нарцис – зокохана в собі, і тому вона неспроможна побачити своє справжнє обличчя. Нещира людина обманює саму себе та інших. Спілкуючись роками із нещирими та неавтентичними людьми, ми самі мимоволі стаємо жертвою їхньої маніпуляції, можемо загубитися у своєму житті. Якщо не будемо собою, не усвідомлюватимемо свого внутрішнього життя, і якщо нехтуватимемо істинними цінностями в нашому особистому житті, тоді можемо стати жертвою маніпуляторів. Будьмо також обережні щодо тих осіб, які ніколи нас не критикують, не дискутують з нами, і не виражають своїх емоцій, але постійно обдаровують нас компліментами, щоб нас обманути й володіти нами.
Бути собою означає мати свою думку, вміти відстоювати її, але також коректувати її відповідно до нового пізнаного. Бути собою – це жити згідно з нашими думками, переконаннями та духовними цінностями. Жити в мирі із своєю совістю. Поводитися згідно з тим, що думаємо і в що переживаємо, а не грати ролі. Бути собою – означає жити вірою, плекати духовне життя, свідомо перебувати духом у своєму серці.
Лише зріла людина спроможна бути собою, тобто, такою особою, якою вона насправді є. Така особа не живе поверховістю зовнішнього світу, який манить нас ілюзією вигідного щастя, псевдощастя – без Бога, без жертви, без праці над собою. Зріла людина послідовно будує свій внутрішній світ у дусі любові до Бога і ближнього. Зріла людина – це сумлінна людина, яка усвідомлює свою моральну відповідальність за свою поведінку і вчинки перед Богом, самим собою та суспільством.
БУТИ СОБОЮ – ЦЕ ЗБЕРІГАТИ ВНУТРІШНІЙ МИР І ТИШУ СЕРЦЯ.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.