"Вершки суспільства" називають її пафосом. Він усюди: навколо нас, із нами, в середині нас... Він докорінно змінює всіх і все навколо, якщо тільки піддатись йому...
Напевно, не одна особа задумувалась, чому навколо такий світ... Чому наші бабусі говорять, що за їхньої молодості такого не було... Чому навертаються сльози на очі, коли бачиш ветерана війни, який ризикував своїм життям заради благополуччя тих, які, закривши навушниками вуха, слухаючи важкий рок, навіть не уступлять місця в транспорті... Чому?..
Причиною стає "крутизна", яка чомусь стала мірилом "доброго" у світі. "Крутизна", яка перевернула з ніг на голову бачення світла, радості і щастя. Можливо причиною є те, що нам занадто добре... Можливо, наші діти, які виростають у сім'ях одинаками, звикли, що світ крутиться лише навколо них... Можливо, діти, які виростали егоїстами з дитинства, диктують як правильно, бо так їх навчили вдома... Можливо, шукаючи крутизну, ми забуваємо справжню вартість речей і знаходимо лише схвалення інших, але аж ніяк не спокій душі... Це не просто можливо, це справді так... Як би боляче нам не було в цьому зізнатись...
Ми можемо мати годинник як за 10, так і за 10 000 гривень, але час вони покажуть однаково; ми можемо ходити в сукні за 150 гривень із звичайного ринку і за 1 500 гривень з модного бутіка, але вони однаково будуть прикривати наше тлінне тіло; ми можемо купити телефон за 200 і за 2 000 гривень, але вони так чи інакше будуть дзвонити... Ви скажете, що не можна забувати про якість. Так, але якісні речі можуть бути не просто дорогі, а захмарно дорогі. Ви скажете, що заробляєте більше і можете собі це позволити. Але все ж цікаво, як воно шикувати, коли бачиш людину, яка не має навіть хліба; як воно щотижня купувати нове дороге вбрання і "відпочивати" в нічних клубах, коли сусідська дівчинка смертельно хвора, а по вулиці ходять безпритульні діти; як воно, ідучи по вулиці, обвішаною золотом, бачити бабусю, яка просить милостиню, адже її мізерної пенсії достатньо лише на комунальні послуги і хліб, не кажучи вже про те, що не може купити життєво необхідні ліки... Просто цікаво, як?!
Чи задумувались колись ми, що це наша провина? Ми на свято Миколая даруємо дітям дорожезні подарунки і забуваємо, що є такі, які не отримують їх взагалі, яким подарована цукерка вважається величезним щастям. Наші діти знають 10 найпопулярніших брендів, 10 найвідоміших музичних хітів, але чи знають вони 10 Божих Заповідей? Що посіяли, те збираємо... Так, важко оберегти дітей від пафосу в світі, де йде боротьба за крутішу машину і дорожче вбрання на випускний... Але не слід забувати, що всьому прийде кінець, і те, яка людина, можна дізнатись лише, коли її не стане. В могилу із собою не беруть ні золота, ні машини, ні статків. Після смерті нам залишаться лише духовні надбання і саме по них нас будуть судити.
Пам'ятаймо, не люди нас створили і не їм нас судити. А зекономивши на простих речах, можна подарувати клаптик надії тим, кому нема від кого чекати допомоги. Можемо бути Божою рукою, яка допомагатиме іншим. І тим самим ми зробимо успішний "депозит" у щасливу Вічність.
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і....jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар