Blog Archive

Translate

неділя, 17 листопада 2013 р.

За все дякуйте

21:51 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Мій знайомий розповів мені одну історію. Він знав чоловіка, який був дуже мирним і дуже спокійним. І якось мій знайомий запитав у нього: "Повідай мені свою таємницю! Що ти робиш, щоб мати такий спокій, такий мир?". Цей чоловік йому відповів: "У мене немає жодної таємниці". Але мій знайомий цього так не залишив і поставив йому інше запитання: "Розкажи мені: як минає твій день?". І чоловік йому відповів: "Коли дзвонить мій будильник, я кажу: «Боже, дякую Тобі за цей будильник!». Потім взуваю капці і кажу: «Дякую за капці!». Згодом йду до ванни, миюсь і дякую за воду, дякую за мило, дякую за зубну щітку, дякую за зубну пасту, дякую за рушник... і так увесь день".У першому посланні до Солунян є такі слова: "За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (1 Сл. 5,18).
Чому апостол Павло говорить нам, що волею Божою щодо нас є за все дякувати? І чи потрібна Богові наша вдячність? Вона потрібна мені! Насамперед мені. Бо коли я дякую, то відкриваюся на Бога, єднаюся з Ним. Можемо сказати, що ми маємо зіпсований зв'язок із Богом. Це є наслідком первородного гріха і наших гріхів, і гріхів наших предків. І ми не є в контакті з Богом. Але коли я дякую, то це є одним із чинників, який налагоджує мій контакт із Богом.

І, таким чином, почувши від знайомого історію про чоловіка, який за все дякує, я дізнався про простий і діючий спосіб постійного контакту з Богом. Я спробував теж за все дякувати – і виявилося, що в житті все набагато краще, ніж здається. Як ви думаєте, чи є хоча б одна мить, коли Господь не дає нам повноти Своїх дарів, Своєї любові? Ні, немає! Лише ми не можемо прийняти ці дари і цю любов, бо закриваємося. А закриває нас незадоволеність, нарікання, тобто невдячність.

Пропоную вам зробити одну вправу. Назвіть 10-20 речей, які вас не задовольняють. Понарікайте – це так звично – на країну, на президента, на начальника, на наші дороги, на дружину, на чоловіка, на дітей. Дозвольте собі вголос понарікати. Після цього спробуйте відчути, що діється у вашому серці. Коли ви нарікаєте, воно наповнюється темрявою. А тепер запрошую вас почати дякувати. Дякуйте за все, за що тільки можете. Дякуйте за очі, якими ви зараз читаєте цей журнал. Подякуйте за цей журнал, за тих, хто у ньому написав. Подякуйте за одяг, в якому ви зараз одягнені, за погоду. Дякуйте-дякуйте! Дякуйте за все, що ви сьогодні вже пережили. Що ви відчуваєте тепер? У серці стає світліше і тепліше...

Щиро кажучи, ми самі вибираємо, чи бути людиною миру, перебувати в благодаті, чи бути "людиною незадоволення", "людиною негативу". Людині, якій притаманний негативний погляд на світ, на початку важко дякувати. Але якщо ви будете витривалими, то станете свідком чуда. Чуда зміни вашого серця.

Звідки у нас береться негатив? Це образно показав Ганс Християн Андерсен у казці "Снігова королева". Пам'ятаєте її? Пропоную вам її перечитати. Не дивитися фільм на основі цієї казки, але перечитати її. За сюжетом книги – злі тролі, тобто диявол, змайстрували криве дзеркало. Вони почали з ним літати по світу. І той, хто в нього подивився, бачив себе і світ потворним... Тож, злі тролі хотіли, щоб Бог подивився на світ крізь це дзеркало... Але воно розбилося на мільйони уламків... І кожен із тих, кому уламок потрапив у серце, почав бачити світ негативно. Ця казка символічно показує нам, що стоїть за нашим незадо­воленням, хто стоїть. Вдячність – це ключ до зцілення серця.

Щоб ми могли краще зрозуміти, що таке вдячність, подумаймо про значення слова "благодарність". Воно складається з двох частин: "благодать" і "дар". Адже коли я дякую, тоді Божа благодать входить у моє серце і починає в ньому діяти, лікувати його, укріплювати, очищувати його. І, таким чином, я наповнююся Божим даром через вдячність. І сам стаю Божим даром для інших. Тому що коли я є людиною в благодаті, то іншим хочеться зі мною перебувати. Божою волею є, щоб я був щасливим, а щастя – це стан мого серця. Тому якщо я за все, тобто завжди буду дякувати, то завжди буду відкритим на Його благословення та на Його любов. Однією з найбільших причин, за що ми можемо дякувати, є те, що "Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним" (Йо. 3, 1б). Отже, свято Різдва – це свято подяки за велику любов Божу до нас. "За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (1 Сл. 5, 18). У моїй сім'ї на Різдво завжди дарували багато подарунків. І я це дуже любив. Я знав, що на Різдво є подарунки, але ніколи не розумів їхньої причини. І тільки після мого навернення, після того, як я зустрів у своєму житті живого Ісуса Христа, я зрозумів великий символ подарунків на Різдво. Ми даруємо один одному подарунки, тому що Бог подарував нам Самого Себе. І коли ми відкриваємо глибину цього дару, то захват і вдячність є нашим натуральним станом. І ми теж починаємо робити певні дії, щоб ці наші захват і вдячність, наш стан благодаті передавати іншим. І власне тоді наш подарунок є виявом, який випливає з нашої вдячності Богові за те, що Він нас обдарував. А інша людина, приймаючи цей подарунок відчуває вдячність за те, що її люблять.

о. Миколай Лучок

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.