1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,
2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | - справедливість, правосуддя та правоту, -
4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.
7 Острах Господній - початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,
9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!
11 Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного - без усякої причини,
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.
14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!”
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,

16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.
17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.
18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.
20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,
21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:
22 “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?
23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, -
26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;
27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
29. За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,
30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, -
31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.
32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.
1 Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,
2 вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,
3 о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,
4 коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,
5 тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.
6 Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.
7 Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.
8 Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.
9 Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,
10 бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.
11 Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,
12 щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,
13 від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;
14 від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,
15 яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;
16 та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,
17 що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,
18 бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.
19 Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.
20 Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,
21 бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;
22 лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.
1 Мій сину! не забувай мого навчання; | нехай твоє серце береже мої накази,
2 бо вони тобі причинять довголіття, | роки життя й спокою.
3 Нехай доброта й вірність тебе не покидають, | прив'яжи їх собі на шию, | напиши їх на таблиці серця.
4 Тим знайдеш ласку й доброзичливість | в Божих очах і в людських.
5 Звірся на Господа всім твоїм серцем, | не покладайсь на власний розум.
6 У всіх твоїх путях думай про нього | і він твої стежки вирівняє.
7 Не гадай собі, що ти мудрий, | бійся Господа і від зла ухиляйся,
8 і це буде здоров'ям для твого тіла, | й оновою для костей твоїх.
9 Шануй Господа тим, що ти маєш, | та первоплодами всіх твоїх прибутків,
10 і твої клуні будуть ущерть повні, | твої винотоки вируватимуть молодим вином.
11 Не легковаж Господнього докору, о мій сину, | і не ухиляйся, коли він карає.
12 Кого Бог любить, того й картає, | як батько улюбленого сина.
13 Щасливий чоловік, що знайшов мудрість, | людина, що розум придбала,
14 бо її придбання ліпше від придбання срібла, | і понад золото такий прибуток.
15 Вона дорожча від перлів, | ніщо з того, що бажаєш, не зрівняється з нею.
16 Вік довгий у її правиці, | і в лівиці - багатство й слава.
17 Шляхи її - шляхи відради, | всі її стежки - мирні.
18 Вона дерево життя для тих, хто її держиться, | щасливий, хто її вхопився.
19 Господь мудрістю заснував землю, | він розумом утвердив небо.
20 Його знанням розсілися глибини, | і хмари скрапують росою.
21 Мій сину! Бережи розум і обачність; | нехай не зникають з-перед очей у тебе,
22 і вони будуть життям душі твоєї, | окрасою твоєї шиї.
23 Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, | і нога твоя не спотикнеться.
24 Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, | коли лягатимеш, сон твій буде солодкий.
25 Не бійся ні переляку раптового, | ані напасти злих, коли нагряне,
26 бо Господь буде безпекою твоєю | і збереже ногу твою від пастки.
27 Не затримуй добра від того, кому воно належить, | коли рука твоя здоліє це зробити.
28 Не кажи ближньому: “Йди геть, потім прийдеш, | дам узавтра”, - коли є у тебе щось.
29. Не куй зла на твого ближнього, | коли він з тобою перебуває в довір'ї.
30 Не сварися з чоловіком без причини, | якщо він тобі зла не заподіяв.
31 Насильникові не завидуй, | не наслідуй його поведінки,
32 бо розбещений для Господа осоружний, | з праведниками ж його дружба.
33 Прокляття Господа в домі злого, | а житло праведника він благословляє.
34 З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку.
35 Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних - ганьба.
1 Слухайте, діти, батьківське навчання, | і зважайте, щоб розуму набрались,
2 бо я даю вам добру науку; | навчання мого не покидайте.
3 Бо й я був сином у мого батька, | ніжним та любим в очах моєї неньки.
4 Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо; | пильнуй мої накази, то й будеш жити.
5 Набирайсь мудрости, розуму набирайся, | не забувай, не відхиляйсь від слів моїх уст.
6 Не покидай її, і вона буде тебе зберігати; | люби її, і вона буде тебе охороняти.
7 Початок мудрости: здобувай мудрість! | Усім твоїм маєтком здобувай розум.
8 Цінуй її високо, й вона тебе підійме, | вона тебе прославить, коли ти її обіймеш;
9 вона тобі на голову вінець слави покладе | і пишною короною тебе прикрасить.
10 Слухай, мій сину, і сприймай мої вискази, | й років життя твого буде багато.
11 Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих.
12 Коли ходитимеш, крокам твоїм не буде тісно, | а побіжиш - не спотикнешся.
13 Держись науки, її не занедбуй; | пильнуй її, вона бо життя твоє.
14 Не ходи стежкою безбожних, | і не простуй дорогою ледачих.
15 Ухиляйсь від неї, не ходи нею, | зверни із неї та й далі йди.
16 Вони бо й не заснуть, як зла не вчинять; | і сон їх покидає, як не підставлять комусь ногу;
17 вони бо їдять хліб злочинства | і п'ють вино насильства.
18 Дорога ж праведних, як світло зірниці, | що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний.
19 Путь безбожників неначе темрява теменна; | вони не відають, об що спіткнуться.
20 Мій сину! слухай слова мої уважно, | нахили вухо до моїх глаголів.
21 Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, | сховай їх в осерді твого серця,
22 вони бо життя тому, хто їх знайде, | і здоров'я для всього його тіла.
23 Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, | бо з нього б'ють життя джерела.
24 Відкинь лукавство уст від себе, | і губ неправду віддали від себе.
25 Очі твої нехай дивляться просто, | вії твої нехай зорять перед тобою.
26 Вирівняй стежку для ноги твоєї, | нехай усі твої дороги будуть прості.
27 Не збочуй ні праворуч, ні ліворуч; | відверни ногу твою від зла.
1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ - людям немилосердним;
10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!”
15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.
16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.
1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,
2 коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,
3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього;
4 не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.
5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.
6 Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.
7 Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, -
8 і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.
9 Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?
10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,
11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.
12 Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами,
13 мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.
14 З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.
15 Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.
16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:
17 горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,
18 серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,
19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.
20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.
21 Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.
22 Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя.
23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,
24 щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.
25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,
26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.
27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?
28 Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?
29. Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.
30 До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.
31 Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.
32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.
33 Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.
34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.
35 Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.
1 Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе.
2 Додержуй мої заповіді, - і будеш жити, | - і мою науку, як твоїх очей зіницю.
3 Собі до пальців їх прив'яжи | та напиши їх на таблиці серця свого.
4 Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”, | а розум назви другом,
5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки, | від незнайомої з звабливими словами.
6 Раз якось, коли через вікно мого дому, | крізь ґрати я дивився,
7 побачив я посеред простодушних, | помітив я між хлопцями юнака безумного.
8 Він проходив вулицею коло її закутка, | і простував дорогою до її дому,
9 присмерком, вечірньою порою, | у глупу ніч та в темряві, -
10 аж ось назустріч йому жінка, | одягнена, немов повія, хитра серцем.
11 Вона - пристрасна й нахабна, | ноги її не посидять у хаті.
12 То на вулиці, то на майданах, | на всіх розпуттях у засідку сідає.
13 Вона хапає його та цілує, | і безлично до нього каже:
14 “Мала принести мирні жертви, | сьогодні я мої обітниці сповнила.
15 Тому й вийшла я тобі назустріч, | тебе шукати - та знайшла тебе я.
16 Постелю мою я прибрала килимами, | тонку єгипетську тканину розстелила.
17 Поприскала я ліжко моє | міррою, алое, цинамоном.
18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, | та насолодимось любов'ю,
19 бо мужа нема дома, | вибравсь у далекую дорогу.
20 Сакву грошей забрав з собою; | як місяць буде у повні, повернеться він додому.”
21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, | зводить його солодкими словами.
22 І він умить за нею тягне, | немов віл, що йде під обух, | немов олень, що в сильце вскочив,
23 покіль стріла його печінки не прошиє, | немов та пташка, що сама летить у сітку, | не знаючи, що йдеться про її погибель.
24 Слухай тепер мене, мій сину, | вважай на слова уст моїх.
25 Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, | не блукай її стежками;
26 бо багатьох вона на смерть поранила, | і найсильніші всі жертвою її упали.
27 Дім її - дорога до Шеолу, | вона веде вниз до покоїв смерти.
1 Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?
2 На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.
3 Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:
4 “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.
5 О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!
6 Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
7 Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.
8 Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.
9 Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.
10 Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,
11 бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
12 Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.
13 Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу
14 У мене рада й помисл; | я - розум, у мене сила.
15 Мною царі царюють | і князі встановляють право.
16 Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.
17 Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.
18 Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.
19 Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій - над срібло добірне.
20 Я ходжу путями правди, | стежками права,
21 щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
22 Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.
23 Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала;
24 коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.
25 Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;
26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.
27 Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,
28 як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,
29. як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -
30 я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,
31 гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
32 Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!
33 Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.
34 Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
35 Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.
36 Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники - смерть полюбляють.”
1 Мудрість собі будинок збудувала | і витесала сім стовпів до нього.
2 Забила свої жертви, вина свого налила | і стіл свій теж приготувала.
3 Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті:
4 Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала:
5 “Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте;
6 киньте безумство - й житимете, | ходіть дорогою розуму.”
7 Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, | а сором - хто докоряє грішникові.
8 Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; | докоряй мудрому, - він тебе полюбить.
9 Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; | навчи праведника, і він знання побільшить.
10 Початок мудрости - острах Господній; | спізнання Всесвятого - розум.
11 Бо мною продовжиться вік твій, | роки життя твого причиняться.
12 Коли ти мудрий, мудрий для себе; | коли ж насмішник, сам один нестимеш наслідки того.
13 Дурнота - пустотлива, | недбала, не відає нічого.
14 Сидить біля дверей свого будинку, | на троні, на висотах у місті,
15 щоб кликати перехожих; | що дорогою собі простують.
16 “Хто невіглас, нехай сюди заверне”, | а безумному вона каже:
17 “Вода украдена солодка, | і смачний хліб схований!”
18 А він і не знає, що там тіні | і що її гості в самій глибині Шеолу.
1 Розумний син звеселяє батька; | а син безумний - горе матері своєї.
2 Скарби, неправдою набуті, не дають користи; | справедливість від смерти рятує.
3 Господь не дасть праведникові голодувати; | жадливість злих він геть відкине.
4 Рука ледача робить бідним; | збагачує - рука старанних.
5 Розумний чоловік збирає літом; | син безсоромний спить у жнива.
6 Благословення над головою праведника; | уста безбожних таять насильство.
7 Пам'ять праведника буде благословенна, | ім'я ж безбожника струхлявіє.
8 Мудрий серцем приймає заповіді, | а безумний балакун близький погибелі.
9 Хто чесно ходить, той ходить безпечно; | хто крутить дорогою, той упіймається.
10 Хто мружить очі, завдає прикрости, | хто ж докоряє увічі, той творить мир.
11 Уста праведного - джерело життя, | уста ж безбожного таять насильство.
12 Ненависть сварки роздуває, | а любов гріхи всі покриває.
13 В устах розумного перебуває мудрість, | - києм же по спині недоумка.
14 Мудрі збирають знання, | уста ж дурного - близька погибель.
15 Майно багатого - його фортеця | нещастя бідних - їхні злидні.
16 Праця праведного йде на прожиток, | безбожного заробіток - на погибель.
17 Стежка життя - берегти науку; | хто відкидає картання, - ходить манівцями.
18 Уста правдиві ненависть закривають; | хто розсіває обмову, той дурний.
19 В багатомовності гріха не бракуватиме; | хто стримує язик, той розумний.
20 Язик праведника - добірне срібло, | серце ж безбожних - низької вартости.
21 Уста праведного багатьох годують, | а дурні через брак розуму вмирають.
22 Господнє благословення саме збагачує, | як не збагачує жадна праця.
23 Чинити зло - для безумного неначе забава; | розумній же людині - мудрість.
24 Чого боїться злий те й спадає на нього; | бажання праведних здійсниться.
25 Як буря понесеться, безбожний щезне; | а в праведного довічна основа.
26 Що зубам оцет і очам дим, | те ледачий тим, які його посилають.
27 Господній острах днів додає, | літа ж безбожних скоротяться.
28 Надія праведних - радість, | а сподівання лихих - погубне.
29. Господня путь для праведника кріпость, | погибель тим, хто чинить зло.
30 Повіки праведник не похитнеться, | безбожники ж не насолюватимуть землю.
31 Уста праведника породжують мудрість, | язик розпусний буде відтятий.
32 З уст праведного тече ласка; | з уст грішників - розпуста.