Blog Archive

Translate

неділя, 17 листопада 2013 р.

Немає ні добрих, ні поганих людей!

21:46 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Немає ні добрих, ні поганих людей, а лише зранені і ще більше зранені", – такою була провідна думка на одній із нещодавніх духовних бесідах, котрі традиційно відбуваються щоп’ятниці у львівському осередку "Українська молодь – Христові". Семінарист Володимир Битюга, котрий став гостем цієї зустрічі, пояснив цю ідею на цікавому прикладі: "Я б класифікував людей на дві групи: "сніжинки" і "квіточки". Бо кожна з них має своє комфортне середовище, яке притаманне і корисне лише їй". 

І справді: якщо помістити квітку в холодні умови, які необхідні для сніжинки, то вона не проживе і години, так само як і сніжинка не витримає кількох хвилин під теплим і ніжним сонечком.Всі тварини народжуються готовими і пристосованими до життя на відміну від людей. Чому? Мабуть, Бог створив немовля безпорадним для того, щоб ми могли його полюбити, віддати йому свою ніжність. Нам потрібне добре середовище любові для справжнього зростання, без нього ми ніяк не зможемо стати людьми.
Що ж тоді руйнує таке сприятливе для росту людини середовище? Страх… Євангелист Йоан зазначає в І Посланні: «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові. Страху не має бути в нашому житті".

Пресвята Богородиця боялася всього двічі протягом життя. Вперше це сталося, коли Вона завагітніла в 14 років. Їй загрожувала смерть. Вдруге – коли розпинали Її Сина. Певне, на той момент в голові Пречистої роїлося багато запитань. Та попри все Вона знаходила в собі сили на геройство. Адже ніяким інакшим словом не можна назвати те, що вона прийняла материнство над Йоаном, а, отже, і над усіма нами.
Чи готові ми вибачати в моменти, коли нам найбільше прикро??? Зазвичай ми перепрошуємо через певний період, коли емоції в нас уже вщухли. А Христос робить по-іншому. Коли Йому завдають найбільшого болю, коли пробивають святі руки, саме тоді Він прощає, а не після воскресіння, чи коли страждання закінчуються. Це має бути добрим прикладом для нас.

Чого ми боїмось? Того, чого не знаємо! Ми не хочемо бачити страждання інших, лякаємося їхньої відмінності. Кожен є різним, але в цьому і є краса.

Олександр Довженко зазначав: "Одна людина, дивлячись в калюжу, бачить зорі, а інша – болото!" У кожному з нас є щось добре, треба просто вміти це знайти. Щоб розуміти одне одного, треба "втопити" свій страх.

Чому ми сваримось? Бо не знаходимо підтримки, боїмось проблем і змін. Дехто вважає, що Бог є поганим художником, бо щось чи когось не домалював. Насправді, це хибна думка, бо ми є цілком продумані і Богом люблені. Навіть якщо ти "сніжинка", то не бійся прийняти квіточку, не лякайся того, що вона інша. Не змушуй її носити маску сніжинки. Це руйнує всю її красу. Треба приймати людей такими, які вони є. Нема поганих чи добрих людей, це ми власноруч чіпляємо ярлики на кожного. Бог зробив усе досконалим, з цим треба змиритися.

Недоцільно ставити запитання: "За що мені така кара?" Бо не тобі могли когось послати, а, навпаки, – тебе послано комусь. Треба стати лікарством для ближнього, прикрасити світ своїм життям. Ми занадто часто нарікаємо, шукаємо відмінності, а не спільності.

Варто шукати стосунок з Богом, приходячи до церкви, припинити дивитися розумом. Релігія – це особисте спілкування з Господом, а не математика. Авраам сприйняв світ серцем і відкрив його по-справжньому. Віра є понад логікою.

Заради однієї квіточки варто полюбити світ, полюбити сніжинку. Тільки полюбивши світ серцем, отримаємо натхнення. Любити треба не ставлячи умов, а зло можна перемогти, лише творячи добро.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.