Blog Archive

Translate

субота, 12 жовтня 2013 р.

Святе Письмо та Cвяті Отці про моду…

16:43 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис


“Однак вона (жінка) спасеться… якщо перебу­ватиме у вірі, любові та святості зі cкромністю” (І Тим. 2, 5). Після слів апостола, святість і скромність йдуть лише у парі, рука в руку… Без скромності немає святості.
Чітко, просто і зрозуміло.
Нескромний одяг є великою небезпекою – втрати душі. Чи таку вже маловажну роль відіграє одяг жінки у її духовному станов­лен­ні? Впевненість у тому, що ніхто не при­низить твоєї гідності, дозволяє експеримен­ту­вати з одягом до нечуваних меж або й без меж. Мова йде про християн, які вважають себе практикуючими. Спробуймо, як практикуючі, погортати сторінки Cвятих книг.
“Так само жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю
, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогими, але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя” (І Тим. 2, 9-10).
“Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, але в середині людського серця…” (І Пт. 3, 3-4).
“Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не зодягається в жіноче вбрання, бо огидний перед Господом Богом твоїм кожен, хто таке робить”(Втор. 22, 5).
Св. Василій Великий навчав: “Не оглядайся на тіло, бо воно минає. Дбай про душу, бо вона безсмертна. Всю увагу зверни на себе, щоб ти міг кожному дати те, що йому корисне: тілові поживу й одяг, а душі науки побожності, мудрий провід, вправу в чеснотах, усунення хиб!.. Тут так, як на вазі: коли більше переобтяжиш одну терезку, тим самим облегшиш другу”.
Св. Кипріян наголошував: “Люди, для яких одяг є всім, нічого не знають про чесноти”.
Св. Іван Золотоустий говорить: “Якщо ж треба що-небудь робити на догоду чоловікові, то треба душу прикрашати, а не тіло наряджати і занапащати. Не стільки золото, яким ти прикрашаєшся, зробить тебе люб’язною і приємною для нього, скільки доброчесність і лагідність щодо нього і готовність померти за свого чоловіка”.

Чи справді краса врятує світ?

Про яку красу йдеться? Що таке краса?
Краса – це гармонія, досконалість, узгодженість дій, порядок речей. Але як воно може бути красивим, коли воно шкодить нашому здоров’ю, руйнує нашого ближнього, бо погляди на відверте приводять до перелюбу, бодай тільки в самому серці.  Спокуси мусять приходити, “однак горе людині, через яку спокуси приходять!» (Мт. 18, 7). Краса жінки не повинна підкреслюватись відвертим одягом, оголеними частинами тіла, адже такі речі часто призводять чоловіків до гріха, до передшлюбних та позашлюбних статевих відносин. Цікаво те, що в Америці судді випитують потерпілу зґвалтовану жінку, у чому вона була одягнена, адже вона могла бути у викликаючому одязі, що могло ввести чоловіка в стан афекту (звичайно, що вина в такому випадку є обох). Тож, чи насправді така краса може врятувати світ, чи нескромність жінки може збудувати правдиві відношення з чоловіком? Відповіді на ці та подібні питання шукаймо в своєму серці, в голосі свого сумління, через якого до нас говорить сам Господь Бог.

Зовнішність, яка неприпустима в храмі чи в іншому святому місці.

Пам’ятаймо, що відбитки намальованих губ залиша­ються на образах і хресті, яких ми цілуємо в храмі.
Щодо одягу, то подекуди доводиться бачити серед розмаїття одягу, який одя­га­ють до церкви не тільки капрі та бриджі, але й коро­тенькі шортики. До шорти­ків та спідничок ще й беруть облягаючі напів­про­­­зорі майочки на бре­тель­­ках, з глибокими виріза­ми. Це відноситься до коротких спідниць, бридж і т.п. Подібна мода не личить християнам, а тим більше у святому місці!
Про те, що цей одяг но­си­ти до церкви як мінімум не етично і вульгарно мови навіть не може бути.

Зовнішність, яка повинна бути в храмі або в іншому святому місці.

В храмі людина має виглядати так, аби не відволікати інших своїм зовнішнім виглядом. Жінки мають бути у довгих спідницях, у сорочках на довгий рукав та із покритою головою. Покривало – це знак Божої Матері, котра подає усім жінкам приклад не зовнішньої і тлінної краси, «але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної» (І Пет. 3, 3). «А кожна жінка, що молиться чи пророкує із непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена» (1 Кор. 11, 5).

Пірсинг і татуаж – як ставитися?

«Хіба не знаєте, що ваші тіла – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, – зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде» (1Кор. 6, 15). Впевнено скажемо, що замість слова «блудниця» можна було б поста­вити… слово «пірсинг» чи «тату». «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (1Кор. 6:19).
Нині є поширеними в молодіжному середовищі такі явища як пірсинг, шрамування та «боді-арт». Ці люди, які спотворюють своє тіло, менше всього піклуються про красу - принаймні, в загальноприйнятому її розумінні. Їх завдання - створити зі свого тіла якийсь образ, відмінний від того, який дав їм Господь. Для християнина сама ця ідея, звичайно, гріховна, але немає сенсу докоряти за спотворення людської зовнішності, а в ній і образу Божого, тих, хто обвішується залізячками і вимальовується - тому, що про образ Божий вони просто не замислюються, для них само це поняття - пустий звук. Важливіше прослідкувати мотивацію цього спотворювання, але не ті пояснення, які підлітки дають самі собі. Можливо, основну внутрішню мотивацію в цьому можна визначити як прагнення заховати, «замаскувати» свій внутрішній світ, справжній зміст своєї душі. Ультрасучасною атрибутикою, що впадає в очі, «проблемна» молода людина відволікає увагу оточуючих від своїх очей. Важче заглянути людині в душу, якщо на ній нагромадження з ірокезу, ланцюгів, татуїровок, кілець.
Що ж робити тим хто встиг себе знівечити, але усвідомив весь негатив і навернувся?
Потреба спотворення зовнішності у людини, що почала молитися, злітає, як лушпиння. Можна повиймати гирки і кільця - сліди від них хоч і залишаться, але будуть не такі помітні; привести в порядок волосся - навіть якщо доведеться зістригти, рано чи пізно відросте нове. Якщо у когось на тілі є блюзнірські зображення чи тексти, демонічна символіка, то саме такі речі бажано або спробувати вивести, або, якщо це важко, хоч би забити іншою татуїровкою. Складніше з шрамуванням, проте навіть для тих, у кого «знесло дах» до подібної дурості, не закриті двері покаяння. Прибрати сліди такого безумства без ушкодження тіла неможливо, хоча, може, не так вже це і обов’язково - важливіше лікувати покаянням душу.
P.S. Татуаж і пірсинг - часте явище в примітивних культурах, зазвичай наповнене сакральним або комунікативним змістом. У Росії татуїровки довго були атрибутом приналежності до певних груп і кланів злочинного світу (їх навіть часто татуювали і шрамували (таврували) - насильно).

Наслідки біганини за модою

Для багатьох жінок мода – це психологічна проблема, комплекс. Європейці, назагал, щодо буденного одягу є менш вибагливі. Це означає, що наші жінки мають комплекси неповноцінності.
Незручне взуття пришвидшує варикозну хворобу ніг. Висока і товста підошва дуже травматична, особливо на зимовому взутті. Щоб ходити в такому взутті, та ще й нашими «гаренькими» дорогами – це ж себе треба зовсім не любити і не шанувати власне здоров’я.  Тільки потім з часом від усіх цих «старань» жінка пожинає плоди: скривлені пальці ніг, деформована стопа, постійна втома і важкість у ногах, скривлений хребет, завдяки поганій поставі, котра сформувалася під час прогинистої ходи на підборах; грибок на нігтях від манікюру і педікюру у сучасних перукарнях. Чого доброго ще й злазити нігті почнуть від акрилу чи гелевого нарощення. А пієлонефрит, що спричинюється носінням коротких курточок, кофточок і майочок. Мішки і міріади дрібненьких, або й не зовсім дрібненьких зморшок під очима від систе­матичного накладання туші на вії; обвисла та несвіжа шкіра із закупореними порами від тональної основи і пудри. Низько посаджені брови через постійне вищипування їх, дрібненькі ламкі вії, де-не-де  вже облізлі від постійного носіння розкішних штучно нарощених. І вінчає таку жертву безглуздої моди пакля перепаленого розкуйовдженого волосся, що з часом випаде до решти через постійне перефарбовування в ефектніші кольори. Заманлива перспектива відкри­вається нашому зорові, чи не так?
Св. Апостол Павло каже: «Все мені можна, та не все корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною» (1Кор.6,12-13).
Злата, вихователька
*  *  *
В наш супермодерний час йому, одягу, приділяється надзвичайно багато уваги. Ціль зрозуміла. Рекламодавці наввипередки намагаються переконати розгублену, втомлену від пошуків жінку, що саме їхній “витвір” поставить її в центрі уваги, що саме “творіння” їхніх рук забезпечить успіх у всьому, дасть внутрішню рівновагу, самовпевненість… Ціла індустрія працює, щоб розкомплексувати жінку, вивищити її над іншими. А все це, звичайно, зі скромністю немає нічого спільного. І якщо в задумі одяг був для того, щоб прикрити тіло, то зараз чомусь кутюрьє створюють одяг, який навпаки підкреслює окремі частини тіла.
Цікаво, чи з’явиться коли-небудь реклама такого зразка: “В нашому одязі жінка залишатиметься жінкою, дівчина – дівчиною. Вона, придбавши наш одяг, не терпітиме на собі нечистих поглядів, а простота і скромність будуть для неї найбільшою окрасою”? Мало надії, бо зараз такі цінності не в моді. А такий текст радше став би антирекламою.
*  *  *

Мода на мобілки!?

Тривале користування мобільним зв’язком для спілкування є аномалією. Власне, той, хто придумав цей предмет, чітко сформулював його функцію – бути засобом для короткочасного повідомлення, але ніяк не слугувати для тривалої балаканини.
Сьогодні у світі ведуться серйозні дослідження на цю тему. Європейські вчені дійшли висновку, що сучасна електронна техніка, а саме мобільні телефони, комп’ютери справляють негативний вплив на людину на генному рівні. Ось один із висновків того дослідження: «81 чоловік носив мобілку у кишені. Через місяць у них на 30% зменшилася рухомість сперматозоїдів».
Також дослідження було проведене в нас, в Україні, на одній із кафедр факультету біомедтехнологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», яким завідує київський учений, кандидат технічних наук Анатолій Павленко. Піддослідною стала група студентів 3-5 курсу цього вузу у віці 18-21 року, які постійно користувалися мобільними телефонами. Одна з керівників експерименту Оксана Черненко, завідувачка відділу імунології Київського міського онкоцентру, після завершення спостережень розповіла, що була вражена перший раз, коли побачила результати: молоді люди мали показники, які відповідали показникам здоров’я людей похилого віку. Зокрема вразив такий показник, як великі гранульовані лімфоцити (відомо, що ці клітини відповідають за знищення уражених клітин і онкоклітин) були кількісно малими. У молодих людей нормою є 4,5 одиниць, студенти ж у середньому мали їх 0,5. Так само набагато менше було Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, В-кілерів.
Втім, і без спеціальних досліджень, як кажуть, неозброєним оком, можна побачити, які вони різні – дитина, що годинами «сидить» в Інтернеті, і та, що полюбляє вирощувати квіти, доглядає худобу, любить збирати у лісі ягоди і гриби.
До речі, в Японії на запитання, де краще носити мобіл­ку, спеціа­лісти відпо­відають: «носіть біля органу, який вам не потрібен».
Багато хто на такі висновки тільки ру­ка­ми розведе: справ­ді, як сьо­годні обійти­ся без цього мініа­тюр­ного предмета? Відповідь прос­та: тому, хто не може обійтися без мобільного зв’зку, не треба забу­­­ва­ти первісне значення цього слова: мобільно – отже, швидко. Отож тривалі розмови – нонсенс, вияв безкультур’я. Для душевного спіл­­­­ку­вання куди кращим є тисячоліттями перевірений епістолярний жанр, прекрасна людська традиція приходити одне до одного в гості…
Наталя Чужак, лікар-терапевт, м. Івано-Франківськ

*  *  *
Дуже часто серед чоловіків, а особливо підлітків спостерігаємо так-звану «моду» на вживання нецензурних слів та лайки. Особливо боляче це бачити в дітей та молоді, які інколи без всяких комплексів вживають такі слова в громадському транспорті, на вулиці, без всякого на це страху перед людьми та Богом. Тому мабуть буде доречно буде прочитати статтю Євгена Романишина, Заслуженого лікаря України про лихослів’я.

Про “модне лихослів’я” або як лихослів’я руйнує наші гени

Лихослів'яБільше половини населення, незважаючи на соціальну прина­лежність, щодня вживає «міцне слівце» з приводу і без нього. Але ж релігія і тепер уже наука попе­реджають – лихослів’я є смертельно небезпечним для здоров’я.
Сто п’ятдесять років людство шукало взаємозв’язок між словом і свідомістю. Точніше воно на­ма­га­лося зрозуміти, як це відбувається. У числі перших учених, які безпосередньо займалися цим питанням був і доктор біології Іван Борисович Белявський. Саме він спробував з’ясувати, яким чином на людський організм впливають не якісь там величезні блоки інформації, а прості односкладові слова.
Сімнадцятилітнє дослідження Белявського, до якого поступово приєдналася велика група його колег, увінчалося не просто успіхом, а справжнім відкриттям. Ученим випало довести, що кож­не вимовлене нами слово дуже виразно впливає на наші з вами ж гени. Результатом дії слова через якийсь час стає не просто передання видозмінених генів нащадкам, але і зміна власного генетично­го коду людини, який стосується темпів старіння і терміну життя!
Виявляється, різні слова по різному заряджені, причому так само, як і у фізиці, зарядів може бути тільки два: позитивний і негатив­ний. Так ось, будь-яке лихослів’я іде зі знаком «мінус». Уже на початку 90-х згадана група учених випустила у світ книгу з безліч­чю прикладів, пов’язаних з багаторічними спосте­ре­женнями за конкретними людьми. Усе це були люди одного віку, але одну їхню частину становили принципові лихослови зі стажем, а другу – противники «міцних» виразів. Дослідження показали, що у тих хто лихо­словить дуже швидко виявляються вікові зміни на клітинному рівні, що ведуть до всіляких болячок. У другій же групі результати були протилежними. Зокрема, організм п’ятдеся­ти­­літньої вчительки російської мови, незважаючи на її нервову роботу, виявився молодшим від паспортного віку на 13-15 років.
Останні наукові досягнення теж підтверджують: японські вчені «обробляючи» воду різними впливами: музикою (рок чи класика Бетховена), лихослів’ям чи молитвою, отримали 170 тисяч знімків води. На фотографіях можна побачити, як міняється структура води. Отже, вчені доводять, що вода сприймає  наші слова, навіть думки. А людина на 80% складається з води. Отже, лихослів’я негативно впливає на якість, структуру молекул води в нашому організмі та оточуючих!
Одне слово, мат сприяє швидкому старінню. При цьому в нецензурному слові причаюється величезна руйнівна сила. Прийнявши за аксіому той факт, що будь-яка інформація змінює наші з вами свідомість і здоров’я, спробуємо копнути історичний шар «бруду». Тобто з’ясувати, з чого цей самий мат починався.
Всі слова російського мату мають демонічне походження. Тобто перед нами – реальні імена демонів – утіленого, особистісного Зла! А наші найдавніші пращури вимовляли їхні імена для того, щоб або догодити їм (приносячи при цьому криваві жертви), або налякати. В останньому випадку до імен демона долучалися інші лайки, оскільки метою людини, яка прагнула відлякнути нечисту силу, було довести демонові, що за рівнем розпусти вона, ця людина, здатна дати йому сто очок наперед і знається з поганню, сильнішою і гіршою від нього.
Що ж робимо ми? Ми матюкаємося разом із ближніми, часом з найближчими людьми, тобто кличемо стародавніх демонів просто так, для красного слівця і, між іншим, з тим же результатом, що й пращури, які зверталися до Зла, аби покарати когось за провину, - прикликаємо це Зло собі на голову день у день, рік у рік.
Хибою є і загальноприйнята думка щодо того, що мат – це слов’янська традиція. Лихослів’я на Русі приблизно до середини ХІХ ст. не тільки не було поширене навіть у селі, але й дуже довго було кримінально карним. Крім того, протягом перших десятиліть після хрещення Русі схильність до лихослів’я вважалася великою розпустою, з нею пов’язували й такі інші людські лиха, як алкоголізм та агресивність у побуті. Церква боролася з лайкою, твердячи, що той хто лихословить «не наслідує Царства Божого».
Дві тисячі років тому апостол Павло конкретизує й уточнює цей постулат, попереджуючи, що руйнується не лише це скороминуче земне життя, але й вічне, позаяк людина народжується не тільки для тимчасового існування: «…Злоріки …Царства Божого не наслідують» і «Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших, але тільки таке, що добре воно на потрібне збудування, щоб ласку воно подало тим, хто чує».
Одне слово, той хто прикликає диявола, зрештою його і знаходить в образі зруйнованого здоров’я і поламаної долі.
Мат – негатив у всіх відношеннях. Але про суть лихослів’я повинні знати не тільки дорослі, але й діти! Особливо діти! Знання якраз і допомагає людині відтворити в собі той образ Божий, про необхідність збереження якого твердить не тільки релігія.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.