«Францисканський мир – це не плаксиве відчуття. Я вас прошу: такого святого Франциска не існує! Також він – не різновид пантеїстичної гармонії з енергіями Всесвіту, це теж не Франциск», – говорив сьогодні Папа Франциск під час проповіді в Ассизі.

«Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам» (Мт. 11, 25), – цими словами-молитвою Ісуса Христа, записаними в Євангелії від святого Матея, Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену під час Святої Меси 4 жовтня 2013 року, в день літургійного спомину святого Франциска Ассизького, з нагоди своїх перших Апостольських відвідин міста Ассизі.

Святіший Отець звернувся до присутніх на Службі Божій прочан традиційним францисканським привітанням, бажаючи миру та добра, зазначивши, що так, як і багато інших паломників, також і він прибув як прочанин до цього історичного місця, щоб скласти подяку Господу Богу за все, що Він об’явив

Папа пригадав, що зустріч з Господом Ісусом спонукала святого Франциска скинути з себе безтурботне та легковажне життя, одружитися із «Панною Бідністю» і жити як справжній син Небесного Отця. Такий вибір святого Франциска є радикальним способом наслідування Ісуса, який передбачає зодягнутись у Того, Який, бувши багатим, став убогим, щоб Своєю убогістю нас збагатити (пор. 2 Кор. 8,9). «В усьому житті Франциска любов до бідних та наслідування убогого Христа – становлять два елементи, об’єднані в одному способі, дві сторони однієї медалі», – наголосив Єпископ Риму.

Продовжуючи проповідь, Папа звернувся до присутніх із запитання: «Про що свідчить святий Франциск нам, сьогодні? Що він нам звіщає, не словами, бо це легко, але – своїм життям?» На переконання Папи, перш усього, ассизький святий дає нам свідчення того, що бути християнами – це живий стосунок з Особою Ісуса, це зодягнення у Нього, це уподібнення до Спасителя. Святіший Отець пригадав, що шлях святого Франциска розпочався від погляду Ісуса на хресті. Необхідно дозволити Спасителеві на нас дивитися тієї миті, коли Він дарує нам життя і потягає нас до Себе.

Святий Франциск пережив цей досвід у церковці Святого Дам’яна, молячись перед розп’яттям. У цьому розп’ятті Ісуса бачимо не мертвого, але живого Христа! Кров витікає із ран рук, ніг та боку, але ця кров виражає життя. Очі Ісуса на розп’ятті не замкнені, але широко розплющені; цей погляд промовляє до серця. Папа наголосив, що це розп’яття не говорить нам про поразку, але, як би це не звучало парадоксально, – про смерть, що є життям, яка зроджує життя, бо говорить нам про любов, про втілену Божу Любов, а любов ніколи не помирає, вона перемагає зло і смерть. «Хто дозволяє, щоб на нього дивився розп’ятий Ісус, той стає наново сотвореним, стає «новим творінням», – мовив Папа, додавши, що від цього все розпочинається: бути любленими без власних заслуг, навіть будучи грішниками, є досвідом благодаті, що перемінює людину. «Звертаємось до тебе, Франциску, і просимо тебе, навчи нас перебувати перед Розп’яттям, дозволити Йому на нас дивитися, нам простити, нас відтворити Своєю любов’ю», – промовив Святіший Отець.

У сьогоднішньому євангельському уривку ми чули слова Спасителя: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я облегшу Вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний та сумирний серцем» (Мт. 11,28-29). На думку Папи, це є друга річ, про яку нам свідчить постать святого Франциска: хто слідує за Христом, той отримує правдивий мир, який лише Він, а не світ, може нам дати. Ассізький святий прийняв, жив та нам передав саме цей Христовий мир, який пройшов через найбільшу любов, тобто через Хрест. Цей мир, який Господь, після Свого воскресіння, дав Своїм учням, показавши їм Свої рани, промовляючи «Мир вам!» (пор. Ів. 20,19-20).

Мир святого Франциска – це Христовий мир, який знаходить лише той, хто бере на себе Його ярмо, тобто, Його заповідь любити одні одних, як Він нас полюбив. «Це ярмо не можна нести із зарозумілістю, із зухвалістю, з гордістю, але лише з лагідністю та покорою серця», – наголосив Папа, просячи у святого Франциска, щоб навчив нас бути «знаряддям миру», того миру, джерелом якого є Христос.

Папа пригадав любов святого Франциска до всього сотвореного світу, його дбання про гармонію у світі. «Ассизький святий свідчить нам про пошану до усього того, що Бог сотворив і що людина покликана оберігати та захищати, але, особливо, свідчить любов та пошану до кожної людської істоти. Бог сотворив світ, щоб він був місцем зростання в гармонії та у мирі», – наголосив Папа, вказавши на те, що святий Франциск був людиною гармонії та миру.

Після чого Святіший Отець, звертаючись до своїх слухачів з «Міста Миру», так називають місто Ассизі, закликав шанувати сотворений світ та не бути знаряддям знищення. «Шануймо кожну людську істоту: нехай припиняться всі збройні конфлікти, які зрошують землю кров’ю, нехай замовкне зброя і повсюди ненависть поступиться місцем любові, образа – прощенню, а незгода – єдності… Звертаємось до тебе, Франциску, і просимо тебе: випроси для нас у Бога дару, щоб у цьому нашому світу була гармонія та мир!» – закликав Єпископ Риму.

А на закінчення Святіший Отець пригадав, що цього дня Італія вшановує святого Франциска як свого Покровителя, та закликав усіх піднести щирі молитви за італійську державу, щоб кожен, хто є її частинкою, завжди трудився для спільного добра, дивлячись більше на те, що об’єднує, ніж на те, що роз’єднує. Після цього Папа, словами святого Франциска, просив у Господа благодатей для Італії та усього світу.