Blog Archive

Translate

середа, 2 жовтня 2013 р.

Поради щодо батьківства


Роль батька в сім’ї протягом останнього десятиріччя зазнала значних змін через темпи сучасного життя й суспільні виклики, які постали перед українськими чоловіками. Сучасні умови економічного, культурного, суспільного розвитку молодої української держави значною мірою відкорегували роль батька і матері у справі батьківства, коли брати до уваги їх професійну зайнятість, рівень безробіття в державі, рівень життя, тиск масової поп-культури, сучасні культурні стереотипи й уявлення про батьківство і сімейне життя.


Наприклад, матері все частіше прагнуть скоро повертатися до своєї професійної діяльності після народження дитини, а догляд за дитиною доручають найманій доглядальниці. З іншого боку, чоловіки все більше стають залученими у процес догляду за власними дітьми, й порівно розділяють зі своїми дружинами домашні обов’язки. Однак дуже часто чоловіки приділяють більшу частину свого часу професійній діяльності, налагодженню соціальних контактів зі своїми партнерами, тобто діяльності поза власною сім’єю, оправдовуючи такий стан справ турботою про добробут сім’ї. Але чи можемо звести роль і значення батька лише до турботи про матеріальні статки сім’ї? Безперечно, що  ні.
Сучасні науковці підкреслюють важливість участі батька в процесі догляду і виховання своїх дітей. Вони закликають чоловіків більше часу проводити у колі власної сім’ї, приділяючи увагу спілкуванню з дітьми. Оскільки від стану стосунків батька із своєю дитиною залежить рівень успішності дитини в школі, об’єм її інтересів та зацікавлень, рівень соціалізації та вміння налагоджувати дружні стосунки зі своїми ровесниками, формування навиків самостійної й відповідальної поведінки й багато іншого.
Важливий момент батьківства чоловіка  рівень розвитку стосунків з власною дружиною, присутність атмосфери довіри, взаєморозуміння, співпраці та співвідповідальності щодо догляду і виховання власної дитини. Науковці вважають, що батько і матір, до певної міри, відрізняються своїми методами й підходами щодо догляду, виховання і дисциплінування дитини. Жінка більш схильна до сумлінного, всестороннього підходу до виховання дитини, підкріпленого постійними зусиллями задля поповнення необхідних знань із книжок, журналів, спілкування з іншими жінками. Жінка також характеризується більшою психо-емоційною заангажованістю у процес догляду за дитиною. Чоловіки більше схильні до владного, цілеспрямованого підходу у справі виховання дитини, й характеризуються здатністю більш тверезого дисциплінування, активного залучення дитини до праці.
Не існує чоловіків, які б від народження володіли добрими навиками батьківства. Дуже часто професії батьківства ніхто не навчає, однак саме ця професія вимагає маси зусиль, навиків, знань, запасів терпеливості, мужності, великодушності, любові, які кожен повинен самотужки освоювати в процесі практичного життя.
Успішне батьківство передбачає налагодження і плекання дружніх стосунків з дитиною, присвята свого часу дитині, процес дисциплінування, навчання дитини, формування у неї здорової самооцінки, широкого кругозору, плекання психо-емоційної близькості, час присвячений розвагам та іграм з дитиною. Батько покликаний відіграти вагому роль у справі формування добрих навиків самодисципліни, самоконтролю, відповідальності у дитини за власні вчинки, адже батько уособлює моральний авторитет і міцність традицій у власній сім’ї.
Також важливою складовою батьківства є наявність у чоловіка вірної мотивації, коли батько усвідомлює собі чому слід брати активну участь у догляді за власною дитиною. Мотивація визначається правдою, що кожна дитина є даром і благословенням від Бога, який необхідно прийняти з любов’ю і про нього дбати.
Наступні поради щодо батьківства допоможуть краще збагнути зміст ролі чоловіка як батька:
  • Любіть і приймайте дитину як Божий дар.
  • Ставтеся з повагою до унікальних особових рис та відмінностей дитини, особливостей її темпераменту.
  • Виявляйте любов і власні почуття до дитини в різний спосіб: словами, жестами, заохотою, подарунками.
  • Намагайтеся почути те, що хоче сказати вам дитина, збагнути її почуття, бо у той спосіб прищепите їй почуття власної цінності.
  • Допомагайте дитині пізнати саму себе, свої сильні та слабкі сторони, й прийняти власні обмеження.
  • Майте щодо дитини реалістичні очікування, ставте перед нею цілі та завдання, які можна в короткий час осягнути.
  • Залучайте дитину до творчої праці, аби вона змогла відчути радість власних досягнень.
  • Навчіть дитину досягати успіху, не ставлячи перед собою важкодоступні та нереальні цілі й завдання.
  • Краще похвалити дитину, заохотити її, аніж критикувати, бо так ми зосереджуємо увагу дитини на добрих вчинках і добрих рисах характеру.
  • Допомагайте дитині щиро виражати свої емоції, почуття, внутрішні пережиття, навчаючи її виражати згадані емоції у прийнятних для суспільства формах.
  • Ставтеся до дитини завжди з повагою, тобто беріть до уваги почуття, бажання, фізичний та психічний стан дитини.
  • Щиро радійте присутністю дитини у вашому житті, насолоджуйтеся цим дорогоцінним Божим благословенням.

0 коментарі:

Популярні публікації