Ця історія, що сталася 101 рік тому, трохи схожа на детектив.

Розпочалась вона у французькому шпиталі міста Ізмір. Черниці, які там служили, читали хворим популярну в ті роки книгу

На початку ХІХ ст. прикута хворобою до ліжка німецька черниця, августинка Анна Катаріна, мала видіння про земне життя Христа. Уже по смерті візіонерки її секретар, поет-романтик Клеменс Брентано, опублікував літературний переказ видінь.

Настоятельку французької чернечої спільноти у шпиталі Ізміра зацікавив опис будинку Пресвятої Богородиці, яка, згідно з видіннями Анни Катаріни, провела останні роки свого життя і відійшла до Неба у маленькому будиночку неподалік Ефеса. Опис був такий детальний і видавався настільки достовірним, що мати Марі де Манде Грансе попросила священика, який приїхав служити у шпитальній каплиці, перевірити, чи існує такий будинок насправді.

Вона не знала, що священик — а звали його Анрі Юнг — із величезним скептицизмом ставився до фантазій німецької монахині. Аби довести їхню неслушність, він організував невелику експедицію, взявши з собою такого само скептика, о. Ежена Пулена. Рано вранці 29 липня 1891 року священики попрямували в околиці Сельчука (так тепер зветься колишній древній Ефес), озброївшись компасом і книгою Анни Катаріни.

Якщо ви бували в Туреччині у липні-серпні, то можете уявити, яка тоді стояла спека! Звичайно, дослідники швидко втомилися і, побачивши на схилі жінок, які просапували тютюн, стали благати: «Води!». Але у відповідь вони почули, що вода поруч, у монастирі, розташованому на західному схилі Солов’їної гори. Пройшовши кількасот метрів, священики наткнулися на древні руїни, що в деталях відповідали описам дому Богородиці з книжки, яку вони мали в руках. Невже візіонерка була права?

Те, що стало одкровенням для європейців, було здавна відоме грекам із села Шіріндже, розташованого за кілька кілометрів від знахідки. Вони вшановували ці руїни як дім Пресвятої Богородиці, й щороку на Успіння приходили сюди, аби тут молитися на місці, де жила і звідки була взята на Небо Пріснодіва Марія. Нібито саме тут Її ховали!

Це примусило замислитися про знайдені руїни. Видіння, описані у книзі, ніхто в розрахунок не брав. Але передання, збережене православними жителями цієї місцевості, необхідно було перевірити з допомогою археології.

Неподалік будинку з джерелом було знайдено руїни візантійського монастиря VI століття. Однак більший інтерес являли собою руїни самого дому. Знайдені стіни належать церкві, збудованій, швидше за все, у ХІІІ столітті, на більш древньому фундаменті. Увагу археологів привернуло те, що храм асиметричний. З правого боку до вівтарної частини приєднувалась невелика кімната. Поруч із нею було зведено церкву. Одну зі стін будівлі, складену з невеликих прямокутних каменів, археологи датували І століттям. Неподалік було відкрито захоронення тих само часів. Повторне вивчення кімнати дозволило знайти сліди багатократної реставрації. Стіну намагалися зберегти навіть коштом порушення однотипності будованого поруч.

Археологія, здається, підтвердила традицію, яку місцеві греки передавали з покоління в покоління: що саме тут здавна стояла святиня, зведена на місці будинку, де колись жила й де закінчила свої земні дні Богородиця.

Прихильники цієї версії наводять ще декілька фактів. За переданням, Апостол Йоан Богослов після вигнання на острів Патмос повернувся саме в Ефес, тут жив і помер у 100-річному віці. На місці його могили збудували невелику церкву, а за імператора Юстиніана у IV столітті поставили величну базиліку. До наших днів від неї збереглося лише кілька мармурових колон, руїни стін і сама могила святого Апостола, накрита мармуровою плитою. Недаремно саме Ефес був обраний місцем проведення ІІІ Вселенського Собору, де обговорювалося питання правильного титулу Діви Марії, Богородиці. Саме в цьому місці постала перша святиня, зведена на честь Пресвятої Діви.

Тим не менше, упродовж століть саме Єрусалим християнська традиція пов’язувала з місцем Успіння Богородиці. Католицька Церква офіційно не висловлювалася про автентичність Дому в Ефесі. Однак настоятелька чернечої спільноті в Ізмірському госпіталі мати Марі доклала всіх зусиль, аби викупити цей шматок землі на Солов’їній горі та реставрувати будівлю. Вже з 1894 року сюди приїздять паломники. З середини ХХ століття це місце належить Братству Дому Пресвятої Марії, а опіку над ним, як пишеться в путівниках, здійснюють ченці різних конгрегацій та орденів, які живуть тут позмінно.

На урочистість Внебовзяття Діви Марії сюди стікаються сотні прочан, аби помолитися на святому місці. Тут встановлено два вівтарі: один безпосередньо в Домі Марії, над яким височіє скульптура Пречистої, а другий польовий — неподалік святині. Сюди тричі приїздили Римські Первосвященики: Павло VI, Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI.

А тим часом меткі турецькі гіди організовують масові виїзди відпочиваючих у Сельчук до Дому Марії, поять легковірних туристів водою з трьох джерел, які начебто приносять любов, здоров’я і багатство, радять вішати записки з побажаннями біля святині та розповідають чимало байок…

Тим не менше, якщо ви, відпочиваючи в Туреччині, знайдете змогу відірватися від пляжів, то присвятіть один день, аби відвідати старовинний Ефес і Дім Богородиці. Ви не пошкодуєте.