Про сучасну молодь говорити важко, важко хвалити чи осуджувати. Першопричиною є соціальний фактор: «нову» молодь ми отримали відносно нещодавно, а разом з нею і всі ці нові, такі дивні старшому поколінню, методи прояву молоді та її самореалізації, продукти її діяльності чи бездіяльності. Дуже важко визначити, чи є молодь продуктом нової ери, в яку вступає суспільство, чи є концепція завтрашнього суспільства продуктом того, якою є молодь сьогодні.
Але ж усе таки, якою є сучасна молодь: гіршою чи іншою? Відразу виникає цілий ряд запитань на кшталт: що є взірцем кращої молоді? Яка молодь вважається хорошою, прогресивною, такою, яка подає надії; а яка такою не є? Чи було покоління наших батьків для нас, молодих, взірцем? І, нарешті, хто придумав критерії, за якими судити: невдоволений дідусь чи самовпевнений юнак?
Німецький вчений і публіцист Вільгельм Швебель сказав: «Молодь дивиться на світ очима своїх кумирів». В цій короткій фразі, на мою думку, захована відповідь на всі запитання.
Оглядаючись назад у минуле, можна помітити, що молодь завжди першою реагувала на всі виклики часу. Під час війни кумирами були полководці, генерали, герої, які не мали страху перед смертю. Молодь того часу була надзвичайно патріотично свідомою. В часи Радянського Союзу існували штучно насаджені кумири: комсомольці, трударі, слухняні громадяни, які перевиконували плани на підприємствах. До цього прагнули всі юнаки і дівчата.
Сучасний кумир має набагато більше облич та імен. Але зрозуміти його не важко. Його образ просочується до нас крізь канали телебачення, через мережі, які оповили світ своїми тісними сітками технологічного прогресу, розвитку торгівлі й промисловості.
Торгівлі, яка продає продукти промисловості; і промисловості, яка розвивається для того, щоб збільшувати масштаби торгівлі.
Сучасний кумир – це успішна людина, яка має безперечну освіту, вільно орієнтується в динамічному інформаційному просторі, безперешкодно пересувається планетою, досягає успіхів у своїй діяльності, який вимірюється розмірами грошових доходів. Не важливо, це бізнесмен, спортсмен, артист чи політик. Якщо на схилі літ він відомий і забезпечений – про нього напишуть в книжках і розкажуть дітям у школі. Буквально, щоб досягти цього, сьогодні треба вміти лиш одне – продавати. Чи товар, чи послугу, чи розвагу або емоцію… Основне – вміти продати.
Крапка.
Так просто.
Молодь завжди, у всі часи, прагнула вижити, а тому шукала тих кумирів, які могли би привести її до кращого життя. І що властиво – кращого, ніж було у їхніх батьків. А отже – якісно нового життя і, як не крути, іншого.
Зараз маємо те, що маємо: хорошу освіту, дорогі університети, маємо борги по кредитах і плани продажів на місяць і на рік. Маємо цілі, прагнення, досвід, іноземні мови, доступ до технологій, маємо мир в країні…
То які ж ми, молоді люди: гірші чи інші?
Ми – кращі, бо ми освічені, нас важко схилити до дій, які ми сьогодні здатні адекватно оцінити. Ми зменшили світ завдяки прогресу технологій, ми розвиваємо медицину і рятуємо життя, ми користуємося Інтернетом і стаємо ближчими дорогим людям, ми легко знаходимо інформацію. Ми кращі, бо ми пам’ятаємо культуру наших батьків, ми творимо мистецтво.
Ми – гірші, бо ми не маємо часу жити. Нами легко маніпулювати, наше призначення часто зводиться тільки до поняття «платоспроможність», ми стали «цільовою аудиторію» тих, хто вміє продавати найкраще. Ми гірші, бо ми не розуміємо, навіщо нам життя, яке ми навчилися рятувати, ми не слухаємо людей, ми не вміємо дорожити ними по-справжньому. Ми – гірші, бо тільки пам’ятаємо культуру, але ми більше не вміємо її створювати.
Сучасна молода людина протягом свого життя надто часто зустрічається з сумнівами. Бракує відповідей. Але не тому, що забагато питань. А тому, що немає поняття істини.
І навіть тема цієї статті – ще один поштовх до нових сумнівів: то все ж таки гірша чи інша?
Моя відповідь така: молодь краща. Інший час. Гірше середовище.
Хай нашим єдиним кумиром сьогодні буде Любов. Тільки з нею можливо вижити.
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і....jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар