Офіційний сайт Ватикану опублікував нову версію герба Папи Франциска, що включає декілька змін. У поясненні до змін вказано, що зірка, яка означає Пречисту Діву Марію, Матір Христа і Церкви, не є більше п’ятираменна, а восьмираменна, що означає вісім євангельських блаженств. Графічно змінене зображення квітки нарду (туберози), що вказує на Святого Йосифа, Покровителя Вселенської Церкви. Тепер це зображення набагато більше схоже на малюнок квітки.
Девіз Папи Франциска «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), розміщений під щитом, тепер написаний на стрічці з червоними краями. Без змін залишена емблема Товариства Ісусового.
Герб та девіз Папи Франциска
Папа Франциск вирішив залишити свій попередній єпископський девіз «Miserando atque eligendo» та основні елементи герба, що відзначається лінійною простотою, які він був вибрав з моменту своїх єпископських свячень.

Блакитний щит увінчаний символами папської гідності, тими самими, які прийняв його попередник Венедикт ХVІ – мітра між схрещеними золотим та срібним ключами, пов’язаними червоним шнуром з китицями.

Приблизно вісім сторіч Вселенські Архиєреї мають особистий герб, який є символом їхнього понтифікату. До 2005 року папські герби увінчувала тіара – знак папської влади. Святіший Отець Венедикт ХVІ замінив у своєму гербі тіару звичайною мітрою з двома червоними стрічками, на яких зображені два золоті хрести. Також і герб Папи Франциска увінчаний срібною мітрою з трьома золотими горизонтальними смугами, що вказують владу освячувати, управляти та навчати, і які вертикально з’єднані між собою, вказуючи на єдність цих трьох влад в одній особі.

Схрещені золотий та срібний ключ зображені з ручками вниз (у руках Намісника Христа), є символом того, що Христос дав Святому Петрові ключі від небесного Царства та у символічній формі представляють духовну владу Папи, наступника святого Петра на землі: золотий вказує на владу розв’язувати і зв’язувати на небі, а срібний – на духовну владу Папи на землі. Вони є посиланням на євангельську подію, описану святим Матеєм у 16-му розділі своєї Євангелії: «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Царства Небесного, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане й на небі; і те, що на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі» (Мт 16, 18-19).

Ключі пов’язані червоним шнуром з китицями, що вказує на нерозривний зв’язок між владою в’язати і розв'язувати на небі і на землі. Вони перфоровані у формі хреста, бо не призначені для практичного вжитку, а є символом влади Вселенського Архиєрея.

У верхній частині блакитного щита знаходиться емблема Товариства Ісусового, Ордену Єзуїтів, з якого походить Папа: яскраве сяюче сонце, а посередині три латинські літери, IHS, що є монограмою Христа. Над центральною буквою вони увінчані хрестом, а під ними – три чорні цвяхи, символ Христових страждань.

У нижній частині щита з лівого боку знаходиться восьмираменна зірка, а з правого – квітка нарду (туберози). Згідно із давньою геральдичної традицією, зірка означає Пречисту Діву Марію, Матір Христа та Церкви. А квітка туберози, що її називають також і нардом, вказує на Святого Йосифа, покровителя Вселенської Церкви. В іспанській іконографічній традиції Святий Йосиф представлений з гілкою нарду в руці. Ця квітка має також і популярну назву «прут Святого Йосифа». Розміщуючи в своєму гербі ці символи, Папа прагнув висловити свою особливу набожність до Пресвятої Богородиці та Святого Йосифа.

Девіз Святішого Отця Франциска «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), взятий з проповіді святого Беди Достойного, венедиктинського монаха, що жив у 7-8 сторіччі в Англії. Коментуючи євангельський епізод про покликання святого Матея, святий Беда написав: «Побачив Ісус митаря і, оскільки, подивився на нього з милосердною любов’ю, вибрав його, кажучи: Йди за Мною».

Згадана проповідь присвячена божественному милосердю і включена в Літургію Годин латинської Церкви на свято Святого Матея. Вона відіграла особливе значення в житті та духовному шляху Папи. 1953 року, саме на свято Святого Матея, 17-річний юнак Хорхе Берґольйо в особливий спосіб відчув люблячу Божу присутність у своєму житті. Після однієї сповіді він відчув у своєму серці Боже милосердя, що з люблячим поглядом кликало його до богопосвяченого життя за прикладом святого Ігнатія Лойоли.

Після обрання єпископом, на згадку про цю подію, яка позначила початки його повного посвячення Богові в Його Церкві, єпископ Берґольйо вирішив вибрати девізом та програмою життя вислів святого Беди «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), який тепер вирішив відтворити і в своєму папському гербі.




Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va/Articolo.asp?c=677184
сайту Радіо Ватикану