Blog Archive

Translate

вівторок, 10 вересня 2013 р.

Є святі лікарі

22:43 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис

Покровителем лікарів завжди був св. Лука, про якого св. Павло писав: “Лука, любий лікар…” (Кол. 4, 14). Лука став євангелистом, вірним біографом Божественного Лікаря. Інші історичні покровителі – це св. Косма й св. Дам’ян, св. Пантелеймон.
У наш час лікарів також проголошують святими. На початку ХХ ст. було беатифіковано доктора Джюзеппе Москатті (+1927), сімейного лікаря з Італії. Не надто давно, 1988 р., Іван-Павло ІІ беатифікував Нільса Стенсена (+1686). Він відомий усім лікарям завдяки описові протоки Стенсена. Цією протокою слина переноситься з привушної слинної залози всередину щоки. Стенсен був не тільки генієм анатомії, але й геології, хімії та кристалографії. Перейшов з лютеранства, державної релігії в Данії, в католицизм. На вершині своєї слави покинув медицину й став священиком, а потім єпископом.

Св. Лука Войно Ясенецький, православний єпископ із Одеси, - один із найвідоміших хірургів світу, є автором першого підручника по гнійно-септичній хірургії. Св. Лука Войно одночасно із своїми церковними обов’язками проводив хірургічні операції, вів хворих. Ці чудові люди є зразком для наслідування й мають бути посередниками в наших молитвах.
Немало є лікарів, які відзначилися святістю свого життя. Професор Філатов В. П., засновник офтальмонологічного центру в Одесі, кожної неділі і свята ходив до Церкви і слухав Служби.
Знаменитий фізіолог професор Павлов  І. П., лауреат Нобелівської премії по фізіології і медицині, любив молитву, часто брав участь у богослужіннях.
Одного разу красноармієць побачив його які він молився під стінами закритого храму і дорікнув: «Ах, ти, дідусю, яка ти темнота!». Чоловік не знав, що перед ним – всесвітньовідомий вчений.
Гінеколог др. Бернард Натансон протягом двох років був у Нью-Йорку директором найбільшої в світі клініки для виконання абортів. Після 75000 абортів він відмовився від своєї діяльності і зізнався: «Як науковець, я знаю, - не вірю, а знаю, - що людське життя починається від зачаття. Хоча я є невіруючим, вірю всім серцем, що є Боже існування, котре від нас вимагає цьому безмежно сумному й невимовно ганебному злочинові проти людства сказати остаточне й категоричне «Ні».
Др. мед. Самуель Файфер розповідає про випадок, коли він був спостерігав в операційному залі аборт. «Після того, як смертельна паща всмоктувального шланга проковтнула життя, а виплюнула запінену кров, пошматоване тіло і повідривані рученята, я став різким противником абортів. Відтоді я відмовився навіть робити наркоз для такої операції».
Джюзеппе Москатті -
святий лікар ХХ ст.
Рубрика: "Роздуми лікаря ..."
Бог, молитва і здоров’я людини
Давно стало зрозумілим, що краще не хворіти, щоб не лікуватися. Збереження здоров’я коштує набагато дешевше, чим лікування із невідомими наслідками.  Збереження здоров’я рівно залежить як від людини, так і від суспільства. Неможливо поєднати здоров’я і розгульне життя. Одна молода пацієнтка говорила: «лікарю, я так люблю веселе життя, що не можу не випити в компанії». Це вона казала  за місяць до смерті від цирозу печінки. Наше уявлення про вартість життя часто досить перекручене, просто парадоксальне. Таке життя  інакше не може закінчитися, тільки хворобою, а нераз і смертю.  Багато хвороб пов’язані зі стилем нашої поведінки.
Всього не перелічити, однак, кожен з нас хоче бути здоровим. Це прагнення і слушне, і оправдане.  Як досягти бажаного здоров’я? Грунтом здоров’я є здоровий спосіб життя.  Святий Апостол Павло виразився з цього приводу так: «Все мені можна, та не все корисне» (І Кор. 6, 12) (прим. авт. -  можна все, крім того, що заборонено десятьма заповідями Божими). Кожен з власного досвіду, досвіду оточення, чесної наукової інформації, черпає те, що корисне або шкідливе і повинен правильно розрізняти одне від другого. Кожна людина має від Творця здібність такого розрізнення, незважаючи на, часом,  велику кількість прикладів та рекламу, що намагається переконати у зворотньому. Життя по правді, ставлення до навколишніх людей за справедливістю разом з молитвою як способом спілкування з Предвічною мудрістю відновлює ці здібності  людини.
Зі слів Ап. Павла можна зрозуміти, що здоровий спосіб життя полягає у  духовній зрілості, душевній  рівновазі, фізичній досконалості. Духовна зрілість вияляється в  дотриманні Божих заповідей, в житті по правді, в стриманості, в справедливості і в молитві. Душевна рівновага –  в адекватності, у відповідальності за кожен свій учинок,  самокритичності, здоровому оптимізмі і здоровому скепсисі; відмові від психічного насилля над оточуючими. Взаємовідносини з людьми слід будувати за принципом рівний – з рівними. Людині повинна бути притаманна поступливість в колективі, чи навіть чужій думці, без якої рівноваги душі осягнути неможливо.  У книзі Томи Кемпійського “Наслідування Христа” про це сказано так: “Краще людину залишити при своїй думці, чим невпинно наполягати на своїй, навіть, якщо вона й слушна”.  Фізична досконалість полягає у засвоєнні  гігієнічних навичок та  фізичній активності (праця, спорт, туризм). Ці три «кити» здорового способу життя формують психічно і фізично  здорову особу.
Роль молитви в здоров’ї перевищує наші уявлення про неї.  Дух людини оживляється молитвою, а без неї животіє, перебуває в темноті, наче в замкненому просторі. Молитва  виводить дух на свободу в простори незвіданих світів,  з темноти замкненості до світла дня,  де спілкується поза всякими перепонами з Богом. Молитва на певний час відтриває людину  від сприйняття  тяжкої реальності, дезактуалізує нерозв’язну  проблему, переводить думку з площини проблеми у площину «над проблемою», туди,  де є Бог, який візьме її вирішення на себе.  Почуття свободи, простору і світла, яке виникає під час молитви, або вже після неї, вкрай необхідне для підтримання інтелектуальної сили, визначення мети і  шляхів діяльності та психічної врівноваженості.
(продовження читайте в наступному номері)
Ігор Грижак,
кандидат медичних наук, доцент.
Св. Ап. Лука-лікар і первоікономаляр,
храм Івано-Франкіської ОПНЛ №3

Св.Пантелеймон - покровитель лікарів
Св. Великомученик Пантелеймон
Св. Пантелеймон навчався у ІІІ ст. відомого в  античному світі лікаря Єфросина.  Він добре і легко засвоював медичну науку і в скорому часі перевищив знаннями своїх однолітків і майже зрівнявся з своїм учителем. Священик Єрмолай побачив юнака і духом відчув, що він буде вибраним Божим посудом. Священик розказав Пантелеймону, що Правдивий і Всемогутній Бог є один – Ісус Христос, Який, якщо буде в Нього вірити, то буде зцілювати всякі хвороби одним призиванням Його Пречистого Імені. Силу робити подібне Господь дає і тим, які люблять Його, і посилає їм дар ще більших чудотворінь, а на кінець дає безконечне життя у Царстві Небесному.
Після такої розмови Пантелеймон, повертаючись з навчання додому, побачив померлу дитину від укусу змії. Пантелеймон спочатку перелякався і трохи відступив, а потім подумав, що тепер прийшов час випробувати себе і переконатися, чи правдиве це все, що говорив старець Єрмолай. Поглянувши на Небо сказав: «Господи Ісусе Христе, хоч я і недостойний призивати Тебе, але якщо Ти хочеш, щоби я стався рабом Твоїм, яви силу Твою і зроби так, щоб во Ім’я Твоє дитина  ця ожила, а єхидна здохла». І в той самий момент ніби зі сну, встала дитина жива. Тоді Пантелеймон, цілком увірував у Христа, звернув свої тілесні та духовні очі до Неба і радіючи благословив Бога за те, що Він вивів його із пітьми до світла пізнання Себе.
Св. Пантелеймон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим. Він безвинагородно лікував всіх, що зверталися до нього. Він допомагав не стільки медичними засобами, скільки молитвою до Спасителя. Це викликало заздрість з боку поганських лікарів. Св. Пантелеймон помер як мученик. Після смерті він ще ефективніше продовжує свою лікарську діяльність, бо слава Святого розійшлась по всій землі на всі часи. День пам’яті цілителя св. Пантелеймона - 9 серпня (27 липня). В Нікомидії (місто в Греції) напередодні свята здійснюється урочиста хресна хода із мощами та іконами святого. Тисячі людей - православні, католики і навіть мусульмани, з’їжджаються сюди і приводять сотні хворих, які дістають зцілення за молитвами Святого. В церковній книзі “Кондак” Нікомидійської митрополії зафіксовано більше двох тисяч свідчень тих, що дістали зцілення за посередництвом Св. Великомученика Пантелеймона.

Я зрозуміла - це було чудо!
Розмова з лікарем функціональної діагностики Костюк Людмилою
(м. Івано-Франківськ)
- Яке місце займає Бог у вашій професії?
- Моє життя орієнтоване на Бога, а в моїй професії, я все роблю в першу чергу з Божою допомогою. Коли я вчилася у Львові, то ходила постійно в церкву св. Юра, просила, щоб Бог допоміг мені це все освоїти, навчитися і зрозуміти. Я просила благословення в священиків, щоб я з Божою допомогою це все розуміла.
- Чи може в медика постати дилема: поступити по вірі або згідно лікарських обов’язків. Як ви бачите вихід з такої ситуації?
- Це все залежить від того, на якому місці в нього віра. Виходу немає. Або любить професію, або хороший заробіток. Той, хто розраховує на хороший заробіток, не знає, що таке медична професія. По вірі треба помагати людям.
- Чи був якийсь випадок у вашій лікарській практиці, коли Боже втручання було очевидним. Розкажіть будь-ласка.
- Я сама можу бути для цього за живий приклад. В мене були маткові кровотечі. Трапився ніби хороший кваліфікований лікар і було би гріх на нього щось сказати. Лікар сказав, що якщо я не буду приймати гормони, то не вилікуюсь. Тому що і я лікар, то знаю наскільки це шкідливо. Це не завжди ефективне лікування. І я боялася, що шкода від гормонів може бути набагато більша від користі. Я відмовилась від подібного лікування. Пам’ятаю, що після кровотечі пройшов певний період, почалась менструація, яка м’яко переходила в кровотечу. І це був якийсь «енний» день цієї кровотечі, коли я прийшла на Службу Божу. Це було 8 січня, ще тоді Владика Софрон Дмитерко, Царство йому Небесне, був живий. Сиджу я там в куточку і священик каже: «Давайте пожертвуєм цю Службу за здоров’я Владики Софрона Дмитерка і я саме так зробила, просила в думках: «Софроне Дмитерко, я тебе дуже прошу, допоможи мені, щоб в мене ця кровотеча припинилась». На наступний день абсолютно все припинилось. Тоді я подумала, що це хороший метод лікування. Пішла я до о. Порфирія і кажу: «Отче, благословіть мене, щоб я лікувалась лише самими молитвами». Він дав благословення і я лікувалась. Не скажу, що зразу все пройшло, це було напротязі восьми місяців. Але я повністю вилікувалась самими молитвами, абсолютно повністю.
- Що би ви побажала іншим лікарям щодо своїх професійних обов’язків?
- Знаєте, відтоді коли я закінчила Інститут у 1982 році, то крім глибокого співчуття до лікарів і до пацієнтів я більше нічого не винесла. Бідна медицина не може бути ефективна, і бідний лікар – це є ображений лікар, і навіть не знаю що побажати. Для пацієнтів, без сумніву, - щоб була все-таки краща медицина і доступніша, а для лікарів, щоб була краща зарплата і розуміння того, що завжди є відповідальність перед Богом, в будь-яких випадках.
- Розкажіть більше про себе, про своє життя.
- Я виросла в чисто атеїстичній сім’ї, виховувалась в тому дусі, що релігія є «мракобєсіє» і такого поняття як Бог не існує, це все вигадки. Мій батько працював першим секретарем райкому партії і ми нічого не святкували, ні Різдво, ні Пасху, нічого. Моя мама була зі східної України, - там  кутю не готують, а найбільше що можна зробити, то зварити рис і залити солодким компотом. Оце так вона деколи робила. По-суті таких понять як підготовка до Пасхи або Різдва не існувало. Натомість, були всі партійні свята і все решта. Одного разу сталася з моїм братом біда - він впав і розбився. Питання не стояло, чи він буде жити, але чи батьки застануть його ще живим. Вони поїхали. Я з братом-близнюком залишились вдвох у хаті. Тоді мені було років 13-14. І я перший раз в своєму житті сказала: «Боже, якщо Ти є, хай мій брат залишиться живим», … і він залишився живим. Потім мама розказувала, що сталося чудо, бо ситуація була безнадійною. Чудо було ще більше - брат навіть не залишився інвалідом. Я тоді зрозуміла, що це було справжнє чудо. Це була Божа ласка для мене і для моєї рідні, щоби нам показати, що Бог все-таки існує.
Розмову вів Ігор Ліпчанський
Св. Письмо про лікарів
В Біблії слово лікар, вперше згадується в Буття 50,2; але є деякі підстави думати, що лікарі у євреїв існували і до того часу: так наприклад, обрізання Ісаака (21,4), акушерство у випадку важких пологів Веніамина (35,17), очевидно, приймалися особами більш-менш знайомими з лікарським мистецтвом. Навчаючись єгипетської премудрості, Мойсей, ймовірно, вивчав і мистецтво лікування. Геродот казав, що в Єгипті кожний лікар займався лікуванням якоїсь одної хвороби і тому на берегах Нілу було  багато різних лікарів. Кожне сімейство повинно було мати власного лікаря по кожній окремій недузі, наприклад: по очним, зубним, вушним і т.д. Тому не дивно, що в Буття 50,2 використано множинне число: “Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальзамувати батька” (тобто Якова).
В Біблії знаходиться багато фактів, котрі вказують на те, що мистецтво лікування недуг по їхніх видах складало окрему професію (Притч. 17, 22; Єр. 8,22; Єз. 30,21; Мт. 9,12; Лк. 4,23; Кол. 4, 14). Соломону передання приписує обширні медичні знання. Звичайно, ця наука в древні часи була дуже проста і полягала головним чином на лікуванні ран та зовнішніх хворіб. Рани, наприклад, очищали, обв’язували і пом’якшували єлеєм (Іс. 1, 6). В результаті, через лікування зовнішніх недуг лікар міг ознайомитися із внутрішніми (ІІ Хрон. 16,12), і навіть, з душевними (І Цар. 16,16). Бальзам галаадський досить цінився, як лікувальний засіб.
Коли Аса захворів на ноги, так що недуга піднялась до верхньої частини тіла, то був засуджений за те, що “у своїй недузі шукав не Господа, а лікарів” (ІІ Хрон. 16,12). Кровоточива жінка “натерпілася чимало від лікарів численних”  (Мк. 5,26), а євангелист Лука будучи лікарем сам свідчить, що вона “витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити” (Лк. 8, 43). Особливо ж схвально про лікарів говориться у книзі Ісуса сина Сираха: “Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи (...). Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться. Господь із землі ліки виводить, і розумний муж не нехтує ними. (...). Ними лікується й усувається біль, і хто знається на зіллях, - уміє їх змішувати. (...). А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш; стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває”. (Сир. 38: 1, 3-4, 7, 12-13).
Біблійні лікарі крім бальзаму використовували єлей, або деревяне масло, інколи в сполуці з вином (Лк. 10,34); пластир із смоков, який прикладали до нариву (ІІ Сам. 20,7), арабські лікарі радили використовувати при всіх наривах різні  пластирі (Мудр. 16,12); серце, печінку і жовч риб давали від очних недуг (Тов. 6: 5, 9); мед, як засіб помякшуючий і очищаючий зір. (1 Цар. 14: 25-29). Психічно хворих лікували за допомогою виголошення заклинань і читання Св. Письма. В землі ізраїльській знаходились також мінеральні джерела, водою з яких користувались при лікуванні різних недуг, наприклад цар Ірод Великий в Єрихоні. Для хворих ревматизмом і подібними захворюваннями використовувались лікування ваннами та мінеральними водами.
МОЛИТВА ЛІКАРЯ
Боже наш, Цілителю людської душі і тіла,
Який у своєму земному житті звертав особливу увагу на тих,
хто страждає, і дав своїм учням дар зцілення,
благослови мене полегшувати страждання наших братів і сестер.

Допоможи мені бути свідомим своєї великої місії і у щоденному служінні завжди залишатися знаряддям Твоєї милосердної любові.

Просвіти мій розум, провадь моїми руками,
зроби уважним і співчутливим моє серце.

Дозволь у кожному з моїх пацієнтів бачити
риси Твого божественного обличчя.

Ти, Який є Дорогою, дозволь мені, як лікарю не лише тіла, але й душі, щодня наслідувати Тебе, допомагати недужим у їх земній мандрівці
аж до миті зустрічі з Тобою.

Ти, Який є Правдою, даруй мені мудрість і знання, щоб осягнути таїнство людини і її неземного призначення.

Ти, Який є Життям, дозволь у моїй професії проповідувати
«Євангеліє Життя» та бути його свідком, зобов’язуючись завжди захищати життя від зачаття і до його природного завершення, захищати гідність кожної людини, особливо слабких і нужденних.

Вчини з мене, Господи, доброго Самаритянина, котрий є готовий приймати, лікувати та втішати усіх, хто цього потребує.
Дозволь мені, гідно завершивши моє земне паломництво, втішатися радістю зустрічі з Тобою та споглядати Твоє славне обличчя в Твоєму Царстві радості та нескінченного миру. Амінь.
Папа Іван Павло ІІ

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.