Доволі часто чуємо: “Я такий маю характер. Я таким народився. Мої батьки також були нервові”. Звичайно, що сказати так, щоб себе оправдати, найлегше! Але ж, якщо твій дід не був священиком, лікарем чи вчителем, а, можливо, простим фірманом у якомусь глухому селі, то те, що йому можна вибачити, не можна вибачити нам. Від кожного, кому більше дано, більше і вимагається.
Можливо, на всі мої давні проступки, коли я ще не був досвідчений у духовному житті, Господь дивився “крізь пальці”, але сьогодні я не маю права на такі самі помилки.
Кожен з нас повинен постійно робити поступ у духовному житті. Гарний приклад подає нам св. Франциск Салезій. Будучи молодим семінаристом, він зауважив, що з таким своїм прикрим характером він ніколи не стане добрим священиком. Дуже швидко запалювався, нервувався, не мав терпеливості вислухати інших до кінця, завжди їх перебиваючи.
Сповідник і духовний провідник порадив Францискові, що тільки важка праця над собою допоможе йому змінитися. Для цього нехай він не уникає осіб, з якими йому важко спілкуватися, які дратують його своєю повільністю і спокоєм, а, навпаки, сам іде до них і терпеливо їх вислуховує.
Протягом двох десятків років Франциск старався виконувати ці настанови. І коли одного разу його зустрів св. Вінкентій, то так про нього сказав: “Такого милого, спокійного, доброго і людяного священика я ще не зустрічав”. Та якщо би знав його перед тими двадцятьма роками, то мав би про нього напевно зовсім іншу думку. Бачимо, що при співпраці з Божою ласкою людина дуже багато може вчинити, навіть змінити свій прикрий характер.
ГРАТИ РОЛЬ ЛЮДИНИ
Одна жінка якось розповіла мені, що її любий чоловік дуже добре вміє грати роль доброї, порядної людини. Всі її знайомі навіть заздрять їй, що має такого доброго чоловіка. І справді, на людях мало не носить її на руках, такий ввічливий, тихий, скромний, а вдома, як той “лев рикаючий”, шукає, кого би пожерти... Ось так дехто вміє бути добрим артистом, “грати роль людини”.
У 2004 р. у Львівській опері ставили виставу “Мойсей” про нашого великого Митрополита Слугу Божого Андрея Шептицького. Всі присутні були вражені великим мистецьким рівнем актора, який виконував роль Митрополита.
У дійсності це не був наш великий Батько, а тільки протягом двох годин часу хтось дуже майстерно відтворював його образ. Щось подібне часто буває у житті деяких осіб, які в певні моменти, коли їм вигідно, показують себе дуже добрими і порядними, хоча насправді зовсім не є такими.
Якщо чесно, то майже кожен з нас у більшій чи меншій мірі буває схожим до чоловіка вищезгаданої жінки. Вдома, між своїми близькими, ми є одні, а в гостях, серед чужих людей, стаємо зовсім іншими. Потрібно старатися, щоб ця різниця у поведінці багатьох з нас зменшувалася, щоб “подвійна людина” у нашій особі зникла. Нехай людяність у нас буде довготривалою, а не тимчасовою, задля людського ока.
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і....jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар