Blog Archive

Translate

пʼятниця, 20 вересня 2013 р.

Проповідь на свято Різдва Пресвятої Богородиці

19:48 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис


Дорогі брати і сестри!

Прочитаний сьогодні уривок із Євангелія від Луки, на перший погляд, не стосується безпосередньо Пресвятої Богородиці. Однак саме він лунає в церкві на кожне богородичне свято року. Адже ж порівняння двох типів поведінки християнина: діяльної та споглядальної, – допомагає нам глибше осягнути подвиг Тієї, Хто все Своє життя поставила на діяльне служіння Синові, водночас являючи взірець мовчазного й покірливого слухання Його слова. І, чуючи Христові слова про Лазареву сестру – «Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї», – ми уявляємо іншу Марію, Пречисту Діву, «найкраща частка» Котрої постає перед нами при кожній молитовній зустрічі з Богом через Неї.

Таку першу в новому церковному році зустріч із Богородицею ми переживаємо сьогодні.
Хіба не логічно, що річне коло церковних свят починається з відзначення приходу в світ Матері нашого Спасителя? Однак же апостоли, які записували всі чотири Євангелія, були значно молодшими за Богородицю, та й намагалися якомога повніше зосередитися на земному житті її Божественного Сина. Тому про життя Пречистої до Благовіщення Їй радісної новини про майбутнє народження Сина від Святого Духа Вони взагалі не пишуть, та й навряд чи знають. Звідки ж ми беремо відомості, що стосуються приходу в світ Діви Марії?

Є таке церковне поняття: «апокриф». Дослівно це грецьке слово означає «прихований, таємний, заповітний». Його вживають щодо творів, які намагаються розкривати події старо- та новозавітної історії, але не визнаються Церквою за Богонатхненні, справжні. Їх не внесено до церковного канону, бо не з’ясовано, хто, коли і з якою метою їх написав. Серед таких апокрифів є й твір невідомого автора під назвою «Євангеліє Якова». Очевидно, його не писав названий у заголовку апостол. Однак дуже цікаві, унікальні відомості про народження й дитинство Пресвятої Діви вийшли, напевне, з тих же родинних кіл, у яких виховувався апостол Яків, брат Господній. А отже, з сімейного оточення Богородиці, де ретельно зберігалися перекази про чуда, пов’язані з пізнім народженням у єрусалимлянина Йоакима і його літньої дружини Анни Дитини, покликаної стати храмом Бога Живого. І вже з Євангелія Якова апокрифічні деталі народження й дитинства Діви Марії входять у Її житія, в Четьї Мінеї – збірки оповідань про свята й святих, що вшановуються в кожен день церковного календаря.

Так ми дізнаємося про горе цього літнього подружжя, Йоакима й Анни, які не мали радості народження дітей. В Святій Землі це тоді вважали за ознаку грішника, і в Йоакима навіть відмовилися прийняти жертву до храму. Йоаким, який провадив праведне життя, не міг зрозуміти причин цієї, як йому вважадлся, Божої кари. Він залишив дім, пішов у пустелю, поставив собі намет і сорок днів та сорок ночей суворо постив. Анна ж з плачем молилася в саду, дивлячись на пташенят у гнізді й заздрячи їхньому щастю.

І ось тоді, у винагороду за гідно витримані випробування й за щиру молитву являється Ангел, котрий сповіщає: «Анно, Анно, Господь почув твою молитву, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі». Йоакимові ж ангел говорить: «Йоакиме, Йоакиме, Бог почув твою молитву. Йди звідси, бо твоя жінка Анна зачне в лоні своїм». Зраділі Йоаким і Анна радісно зустрілися, вітаючи один одного зі щасливою звісткою. Вони поквапилися принести жертву до храму, яка була тепер прийнята. За дев’ять же місяців на світ прийшла Дівчинка, що її батьки ще до народження вирішили присвятити Богові.

Критично ставлячись до апокрифічного Євангелія Якова, Церква визнає, що до нього ввійшли унікальні перекази, достовірність яких не викликає сумніву. І, завдяки цим переказам, ми довідуємося про неоціненні для християнина подробиці з життя найближчих Ісусових родичів у тілі: Йоакима, Анни, Марії. Це дозволяє нам краще відчути обставини підготовки світу до зустрічі Спасителя, дозволяє пережити Благовіщення й Різдво Христове не тільки як вияв Божої любови до творіння, але й як нагороду за віру, надію на Бога і стійкість у надії людської сім’ї, якій Провидіння визначило стати Святою Родиною.

Роками, десятиріччями праведні Йоаким і Анна переживали тягар самоти. Для людини стародавнього Близького Сходу – неймовірно важкий і ганебний тягар. Дитина ж бо вважалася в ті часи знаком Божої ласки, нагородою за людські чесноти й запорукою спокійної старости. Тому навіть храмовий священик відмовляється прийняти в Йоакима жертву, з підозрою ставиться до бездітного Йоакима як до "покараного грішника". Скільки таких несправедливостей, образ, брудних чуток мали витримати і Йоаким, і його дружина! Може, не раз вчувався їм, як праведному Йову, підступний голос: «Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!» (Йов 2:9). Але, як у Йова, в них не виникло жодного сумніву в Божій справедливості й незбагненній мудрості Провидіння. І на людські кривди єрусалимське подружжя відповідає ревною молитвою до Бога. Крізь скупі слова переказу ми можемо тільки здогадуватися, наскільки потужною була ця молитва й наскільки всеосяжними – посвята себе Богові, віддання власної долі в Його ласкаві руки.

Йоаким і Анна перебувають у глибокій зажурі, зі сльозами переживають своє нещастя, але не ремствують і не вимагають у Бога змінити їхню долю. Вони лишають Богові визначати своє майбутнє й не припускають, що Господь може бути неуважний або несправедливий.

Чи маємо ми дар такої жертовної молитви? Чи не трапляється, що ми намагаємося обдурити, підкупити, шантажувати Самого Бога, поводимо себе з Ним, ніби з впливовим чиновником, не віддаючи собі звіт у Господній всемогутності й абсолютній справедливості, головне ж – у Його безмежній любові до нас, любові, яка не руйнується жодними нашими людськими вадами та провинами?

Жертовність молитви Йоакима й Анни виявляється в самому змісті молитви. Вони просять не про власні здоров’я, добробут, прибутки, а про дитину. Отже, моляться за прихід у світ іншої людини, яка вимагатиме від них зречення багатьох вигод, вироблених самотнім життям звичок, вимагатиме повсякчасної уваги й опіки. Вони готові на всі ці жертви, аби лише мати продовження свого роду. Як бракує цього в сучасному українському суспільстві! Демографічна криза, щороку забираючи нам понад мільйон чоловік, породжена не стільки суспільними проблемами й бідністю – головною її причиною є людський індивідуалізм, небажання втратити позірний комфорт самотнього існування з приходом у родину дитини.

Хай же Господь за молитвами Пресвятої Діви Марії, народженої від Йоакима й Анни, допоможе нам подолати ці хвороби суспільної свідомости, відчути радість дару батьківства та материнства так тонко, як відчували його праведні Богоотці. Без реалізації цього великого дару, без оздоровлення християнської родини мистецтвом жертовности й любови ми ніколи не зможемо виявити в собі щедрі ласки Божих образу й подоби, присутність яких у людській істоті так тонко пов’язується Святим Письмом із щастям подружнього життя: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27). Амінь.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.