Декотрі історики припускають, що в початках цієї традиції лежить боротьба з язичницькими культами. На Сході травень був місяцем богині Артеміди, а в Римі весною вшановували богиню Флору. Церква, особливо в Середньовіччі, доклала чимало зусиль, щоб «охрестити» язичницьку традицію і скерувати її в інше русло.
Витоки травневих богослужінь знаходимо на грецькому сході, де вже в V ст. віруючі в травні збиралися разом і співали гімни, що прославляли Діву Марію. На Заході перші спроби посвятити травень Богородиці вперше зустрічаються в Іспанії на зламі XIII-XIV ст. Король Кастилії та Леона Альфонсо X, автор збірника з 420 піснеспівів, присвячених Діві Марії (Cantigas de Santa María) в одній з кантиг Ben vennas Mayo, пов’язує місяць травень з Пресвятою Богородицею.
Один з домініканських містиків блаженний Генріх Сузо у своїх творах згадує, що, як був дитиною, збирав квіти та приносив їх Марії. В багатьох житіях святих та монастирських хроніках можна прочитати про травневе вшанування Пресвятої Діви. Хорошим прикладом тому служить св. Філіп Нері, котрий збирав дітей біля скульптури Богоматері, закликав їх до молитви і клав разом з ними квіти до Її ніг. Вперше травень був названий місяцем Марії у 1549 році в книзі Вольфганга Сейдля «Духовний травень», що була видана в Німеччині.
Однак, центром травневих богослужінь, звідки вони поширилися по всьому світу, стала Італія. На початку XVII ст. травневі богослужіння звершали італійські домініканці, а саме у Ф'єзоле, де палким проповідником тих служінь бул о. Анджело Домініко Ждуїнжі. Він у 1676 році заснував братство Comunella, метою якого було вшанування Пресвятої Діви, особливо в травні.
Другим, вагомим для травневого культу, місцем був Неаполь. Тут від 1674 року в травні у церкві св. Клари звершувались щоденні богослужіння, на яких співалися богородичні пісні, а на завершення благословлялось присутніх Пресвятими Дарами.
Батьком травневих богослужінь вважається єзуїт о. Ансолані, що жив на зламі XVII-XVIII ст. Він організовував у королівській каплиці спеціальні концерти богородичних піснеспівів, которі завершував благословенням Дарами.
Великим пропагандистом травневих богослужінь був єзуїт о. Альфонс Муццареллі, котрий у 1787 році видав спеціальну брошуру і розіслав її всім італійським єпископам. Його молитовник витримав бл. 70 видань. Він також ввів це богослужіння в римські церкві Іль Джезу. Супроводжуючи папу Пія VI в Париж, він привіз це богослужіння і у Францію. Потім ця практика поширилася в багатьох єзуїтських монастирях та навчальних закладах.
25 березня 1815 року Пій VII написав буллу, про травневі богослужіння, дарувавши повний відпуст всім, хто приймає у них участь. Це ще більше сприяло поширенню традиції.
У 1965 році Папа Павло VI у спеціальному посланні, присвяченому місяцю травню, закликав вірних зберігати цю традицію. Він писав: «Нехай Та, котра пережила тривоги і тягарі земного життя, втому щоденних турбот, труднощі та випробування бідності й страждання Голгофи, в годину нужди прийде на поміч Церкві та людству».
У 1859 році папа Пій IX затвердив існуючу вже форму травневих богослужінь, що складалися зазвичай із Лоретанської літанії, проповіді та урочистого благословення Пресвятими Дарами.
Лоретанська літанія – основна частина травневих богослужінь у Католицькій Церкві. Свою назву вона бере від італійського міста Лоретто, де в місцевій базиліці зберігається Святий дім (Santa Casa), фрагменти житла Пресвятої Богородиці. Саме тут Літанія до Пресвятої Діви була особливо популярною. Однак вважається, що з’явилася вона у XII ст. у Франції. Перша її версія не збереглася. Існувало декілька варіантів тексту. Один з них у 1575 році керівник хору в Лоретто Констанцо Порта поклав на музику. Це й сприяло популяризації саме того варіанту, що став відомим тепер у всьому світі.
У 1581 році Папа Сикст V дарував відпуст, всім хто відмовляв цю літанію. З роками в її текст додавалися все нові й нові заклики, що змусило на початку XVII ст. Священну конгрегацію обрядів заборонити самовільні додавання. Тим не менш, зміни в текст вносились, але вже зі схвалення Риму. Остання зміна була додана у 1995 році, коли було додано заклик «Цариця сімей».
В УГКЦ одним з найпопулярніших богослужінь на честь Матері Божої є Молебень до Пресвятої Богородиці – це коротка служба, в якій віряни, за своїми особистими потребами чи обставинами, звертаються з молитвою до Господа Бога, Божої Матері та святих. У греко-католицьких храмах впродовж травня кожного дня вірні разом зі своїми священиками моляться цю службу.
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і....jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар