субота, 5 квітня 2014 р.
До Меджуґор’я – щоби пізнати Бога і cебе
Сюди, у невеличке село Меджуґор’є, що розкинулося серед мальовничих гір та ущелин Боснії, приїжджають люди з усіх куточків світу. Тутешня церква святого Якова (до речі, під час нещодавньої війни її не зачепила жодна куля) щодня переповнена прочанами. Тут панує дивовижна атмосфера любові, єднання й умиротворення. Меджуґор’є – центр міжнародного паломництва. Понад 20 років тому шістьом тутешнім пастушкам об’явилася Пречиста Діва Марія. Діти свідчили, що Богоматір просить про мир і добрі родини, благає, щоб люди навернулися і змінили свій спосіб життя, щоб молилися, постили, читали Святе Письмо, часто були на святій Літургії, приймали Святе Причастя. Троє з тих, кому 20 років тому об’явилася Марія, ще дотепер мають об’явлення і дуже реально відчувають присутність божественного у своєму житті.
Ватикан ще не сказав остаточного слова про Меджуґор’є, однак дозволяє міжнародне паломництво й очікує завершення об’явлень, про які сьогодні свідчать прості й скромні люди з Меджуґор’я, стверджуючи, що якщо це Божа справа, то вона залишиться навіки, якщо ж людська – то зникне. Ці об’явлення могли би бути дуже суб’єктивними, якби не дивні, непідвладні розумові метаморфози, які стаються тут з людьми.
Місцевий священик Славко Барбарич, бажаючи показати світові милосердя Марії, створив "Материне село”, в якому зібрав дітей-сиріт, самотніх матерів з дітьми, жінок, що народили дітей унаслідок зґвалтування, літніх людей, діти яких загинули на війні. У "Материне село” приїжджають також узалежнені від алкоголю і наркотиків, невиліковно хворі, нещасливі й відкинуті суспільством люди. І саме тут вони змінюються і свідчать про своє зцілення.
Сам о. Славко Барбарич щоранку перед прощею ходив на гору Кшижовац (Хресну гору), де зображено в камені Хресну дорогу Христа. Ця гора крута, кам’яниста і справді нагадує Голготу. Саме на ній закінчувався життєвий шлях священика з Меджуґор’я.
Отець Барбарич помер, спускаючись одного ранку з вершини. Якраз на тому місці, де, згідно з Хресною дорогою, зображено смерть Христа. Цю Хресну дорогу щодня проходять сотні прочан, багато з них іде по камінні босоніж...
Про це мені розповіла Дзвінка Сов’як – працівниця Регіонального доброчинного фонду святого Володимира, який організував уже декілька поїздок львів’ян до Меджуґор’я, які мали на меті ознайомлення з центром міжнародного паломництва, духовні реколекції, молитву, піст, були спрямовані на глибше пізнання присутності Бога в людському житті й на самопізнання. Вона ж і запросила мене на зустріч з тими, хто нещодавно повернувся з Меджуґор’я.
Перше, що я зауважила в цих людях – якусь незбагненну піднесеність духа, неприземлену буденними справами і клопотами, які чекали кожного вдома.
"У мене склалося враження, ніби Меджуґор’є – великий скляний купол, захищений від зла і бруду. Пригадалися слова зі Святого Письма: "Зніми взуття, бо місце це святе, – розповіла одна з прочанок Софія Слободян. – У Меджуґор’ї я зрозуміла, що все, що діється у житті – це Божий допуст. Я також зрозуміла, що піст – це час, коли по-особливому можна виявити свою любов до когось. Християнинові треба робити це завжди, однак піст – це час, коли нам треба замислитися над тим, чи ми це робимо і як робимо. Бо саме любов до ближнього і любов до Бога і є найбільшим очищенням душі й тіла. Я завжди дивувалася, читаючи слова Євангелія: "Коли хтось ударить тебе в одну щоку, підстав другу...” Однак на реколекціях зуміла прийняти цю фразу”.
Про те, що проща до Меджуґор’я стала незабутнім святом душі, говорили всі учасники поїздки. Хтось із молодих прочан сказав, що тут ми несемо свої життєві хрести, у Меджуґор’ї немов скидаємо їх, відчуваючи дивовижну легкість і абсолютно душевний спокій. І наповнюємось силою, потрібною нам, аби продовжувати нести свої хрести після повернення додому.
Меджуґор’є зміцнює віру і надію, обдаровує любов’ю. І тому до цього благословенного Богом куточка не міліють людські струмки з цілого світу.
Про це мені розповіла Дзвінка Сов’як – працівниця Регіонального доброчинного фонду святого Володимира, який організував уже декілька поїздок львів’ян до Меджуґор’я, які мали на меті ознайомлення з центром міжнародного паломництва, духовні реколекції, молитву, піст, були спрямовані на глибше пізнання присутності Бога в людському житті й на самопізнання. Вона ж і запросила мене на зустріч з тими, хто нещодавно повернувся з Меджуґор’я.
Перше, що я зауважила в цих людях – якусь незбагненну піднесеність духа, неприземлену буденними справами і клопотами, які чекали кожного вдома.
"У мене склалося враження, ніби Меджуґор’є – великий скляний купол, захищений від зла і бруду. Пригадалися слова зі Святого Письма: "Зніми взуття, бо місце це святе, – розповіла одна з прочанок Софія Слободян. – У Меджуґор’ї я зрозуміла, що все, що діється у житті – це Божий допуст. Я також зрозуміла, що піст – це час, коли по-особливому можна виявити свою любов до когось. Християнинові треба робити це завжди, однак піст – це час, коли нам треба замислитися над тим, чи ми це робимо і як робимо. Бо саме любов до ближнього і любов до Бога і є найбільшим очищенням душі й тіла. Я завжди дивувалася, читаючи слова Євангелія: "Коли хтось ударить тебе в одну щоку, підстав другу...” Однак на реколекціях зуміла прийняти цю фразу”.
Про те, що проща до Меджуґор’я стала незабутнім святом душі, говорили всі учасники поїздки. Хтось із молодих прочан сказав, що тут ми несемо свої життєві хрести, у Меджуґор’ї немов скидаємо їх, відчуваючи дивовижну легкість і абсолютно душевний спокій. І наповнюємось силою, потрібною нам, аби продовжувати нести свої хрести після повернення додому.
Меджуґор’є зміцнює віру і надію, обдаровує любов’ю. І тому до цього благословенного Богом куточка не міліють людські струмки з цілого світу.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Популярні публікації
-
Святий Антонію, проповіднику невичерпної доброти, Бог удостоїв тебе особливого дару – допомагати людям у поверненні втраченого. Прийди нині ...
-
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче... -
Молитва за заступництвом святих має велику силу. Мені 24 роки, одружена. Щодня спілкуюся з «чудом» – дітьми, адже я вчите...
-
Вислухай нас, Милосердний і Всемогутній Боже, і зішли нам благодать Твою. Будь милостивий, Господи, до молитви нашої, ...
-
Найперше треба заспокоїтися (постаратися стримати свої емоції, особливо тоді, коли дійшло до сварки) Не треба шукати винного і думати над...
-
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і... -
Сьогодні нас лякають, що якщо Україна зблизиться із Західною Європою, то опиниться в небезпеці втратити духовні цінності, якими ми жили вп...
-
22 березня в день пам’яті 40-ка Севастійських мучеників у катедральному соборі Преображення Христового УГКЦ, що в Коломиї на Іван...
-
.jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар