Blog Archive

Translate

пʼятниця, 13 грудня 2013 р.

Інтерв'ю з Блаженнішим Святославом: "альтернативою насильству є діалог"

«В Україні Церква є зі своїм народом», бо «її душа глибша» і, як така, бере участь і розділяє найважливіші та найвирішальніші моменти своєї історії. Церква виходить на Майдан як «молитовна сила Духа», як присутність посередництва, повторюючи слова Папи Франциска: «Діалог, діалог, діалог».

Так пояснює Блажeнніший Святослав Шевчук, Архиєпископ Київський та Глава Української Греко-Католицької Церкви, рішення стати на бік демонстрантів. Саме в ті дні, коли події на Майдані у Києві переросли у безлади і насильство і перший раз у незалежній Україні повернулося пролиття крові, зібрався Постійний Синод Української Греко-Католицької Церкви. Єпископи в одному з пунктів приєдналися до протестуючих, вони відслужили Літургію на площі та зачитали заклик солідарності та підтримки.

У місті Києві церкви відкриті 24 години з 24 і реально солідаризуються, пропонуючи житло і гарячі страви у ту пору року, коли температура падає навіть до 9 градусів нижче нуля.
Майдан знову став місцем конфронтації. Що відбувається?

«Я хотів би засвідчити, що ми перебуваємо перед лицем європейської маніфестації. 29 листопада мали підписати угоду України і Європейського Союзу. З погляду цієї дати, усе суспільство – у його різних виявах: політичному, соціальному, економічному, а також релігійному – обговорювало цей проект, розглядаючи його як майбутній розвиток нації. Тоді раптом - в один момент, 21 листопада, наш уряд оголосив про свій намір зупинити процес. Це означає, що суспільство рухалося в одному напрямку, а в якийсь момент уряд вибрав протилежний напрямок. Ця заява прозвучала 20 днів тому: саме вона спровокувала протести. Молодь і студенти вийшли на вулиці, створюючи абсолютно спонтанну мобілізацію, за якою немає жодних політичних партій, громадських об'єднань, Церков. Вони висловили бажання жити в сучасній країні, демократичній, європейській. Зупинка уряду в процесі європейської інтеграції вказує, однак, на чітку орієнтацію на зближення з Росією, до відновлення моделі колишнього Радянського Союзу».
До речі, яке враження на Вас справило падіння пам'ятника Леніну?

«Перш за все, я повинен сказати, що пам'ятник Леніну був уже анахронізмом в собі. Можна тільки запитувати, чи був це відповідний час, щоб викинути статую. Це зробила група радикалів як провокативний жест. Але я скажу, що падіння пам'ятника Леніну для цього нового покоління є символом падіння ідеалів Радянського Союзу».

Які думки викликало побачене застосування насильства щодо протестуючих?

«Це - непропорційне насильство і вперше в незалежній Україні була пролита кров на Майдані. Ці люди сказали «Ні!» насильству, вони заявили: «Ми - мирний протест», і весь світ зміг побачити, як вони відхилили військову силу голими руками. Навіть посол США говорив про «терплячість Ганді», яку мають ті люди, що виступають проти будь-якого виду насильства, і ця терплячість виявляється в силі Духа».
На Майдані є багато священиків. Яким знаком може бути ця присутність?

«Це - знак, що Церква є незмінно присутня у громадянському суспільстві України. Якби не було ніяких священиків, то бракувало б невід'ємної частини громадянського суспільства. Присутність наших священиків не є політичною, це - молитовна присутність, а це означає, що Церква зі своїм народом, що Церква є душею українського народу в його історичні моменти».
Як розвиватиметься ситуація: як Ви це бачите?

«Ми живемо в епоху темряви. Церкви в Україні – католицькі, православні та протестантські, а також спільноти мусульман і іудеїв – підписали спільне звернення. Найперше, щоб підтвердити відмову від усіх форм насильства і просити уряд почути і утриматися від насильства. Оскільки єдиною альтернативою насильству є діалог. Ми згадали знамениту промову Папи Франциска до бразильських політиків: «Діалог, діалог, діалог». Ми хочемо сприяти діалогові. А потім ми просимо розпочати національне обговорення, тому що разом всі сили країни можуть вирішити майбутнє України. Столом переговорів став Майдан, де приймають спільні рішення разом. А потім Церкви моляться, бо ми переконані, що Господь є Той, Хто має у Своїх руках долю всіх народів - і також цієї країни».

0 коментарі:

Популярні публікації