Три рази в році, матір Церква наказує нам виносити з вівтаря на середину храму св. Хрест - найбільшу святиню християнства, а ми поклоняючись Йому, співаємо пісню похвали: «Хресту Твоєму, поклоняємось владико, і святеє воскресіння Твоє славимо.»
Для нас, тих що спасаємось, тобто православних християн, Хрест є Божою славою. Але для багатьох боговідступників, таких наприклад як лжесвідки Єгови і їм подібним – Хрест став глупотою. Вони на відміну від св. Апостола Павла, який не мав чим більше хвалитися як Хрестом Христовим, вважають Хрест звичайним знаряддям тортур, а тих людей що поклоняються Хрестові , тобто нас з вами - ідолопоклонниками.
А може дійсно, вони мають рацію, поклоняючись Хресту, ми чинимо ідолопоклонство? Може Церква помиляється сама і неправдиво навчає нас, своїх духовних дітей? Як що це так, то помиляється і Святий Апостол Павло називаючи Церкву Стовпом і утвердженням істини.
Вчення про Хрест є Божою силою, (1Кор.1;18.) говориться у апостольському посланні до Коринфян. То ж, у чому сила Хреста? Коли грішні люди вели Сина Божого на Голгофу, як ягня на заколеня, «як непорочний агнець перед тим що стриже Його, - Він мовчав і не відкривав уст своїх. В смиренні Його, суд над Ним відбувся» Це завдало смертоносного удару по дияволу, як втіленню гордині. А сьогодні, кожне наше поклоніння хрестові це новий удар по дияволу. Тому він не може терпіти Хреста і на кожному місці хоче принизити його гідність.
Найбільшої наруги Хрест зазнав в часи войовничого атеїзму. Його топтали ногами, палили вогнем, різали пилками, рубали сокирами, розтягували тракторами. Робилось усе для того щоб народ не бачив Хреста, не поклонявся Йому і цим самим, не завдавав болю і страждань батькові неправди.
В цей час, диявол потерпів поразку. Тому що його дії були грубими і жорстокими. Сьогодні він обирає тактику хитру і підступну. Він приходить до нас вже не з серпом і молотом як в часи войовничого атеїзму. Сьогодні у своїх диявольських руках він тримає Біблію. Як батько неправди він перекручує її зміст, і намагається спокусити вірних, як колись нашого Господа у пустині, цитуючи із неї вибрані цитати.
Я думаю що не важко помітити, що спільного є між хрестоборцями з серпом і молотом в руках, і хрестоборцями що послуговуються Біблією? Вони, діти батька не правди, який грішить від початку.
Але ніхто і ніщо не змогло зламати віри наших дідів і прадідів. Хрест ніколи не переставав займати особливого місця у їхньому житті. Він увінчував бані храмів, як свідчення перемоги і утвердження християнства, він стояв на перехрестях доріг, відганяючи усяку нечисть, його носили на грудях як знак готовності постраждати і віддати своє життя за Христа, його ставили на могилах померлих, як свідчення того що там спочиває послідовник Христа.
І ми , християни третього тисячоліття, шануємо Хресне знамено, тому що через Хрест прийшло спасіння світу. Ще у старому заповіті Господь відкрив людям праобраз спасительної дії Хреста.
Вивівши народ Ізраїля з єгипетського рабства, Мойсей вів його через пустелю до обітованої землі. Це була складна виснажлива подорож., довжиною в сорок років. Потрібний був час щоб народ – невільник, позбувся рабської психології бо, дай рабові крила, він не полетить а піде ними вулицю підмітати. Терплячи незручності пустинного життя, народ почав нарікати на Мойсея і на Бога, мовляв у Єгипті ми хоч були невільниками, але мали досхочу їжі і пиття, навіщо нам така воля коли ми терпимо голод і спрагу.
Господь-Бог усіма способами намагався догодити невдячним євреям. Він посилав їм небесну манну, м'ясо небесних птиць, воду із скелі, але народ не каявся. Тоді Господь змушений був карати їх різними карами. Однією із таких кар, були ядовиті змії. Автор пятикнижжя Мойсей, розповідає що від укусів цих змій, розпочалося масове вимирання Ізраїльтян .
Наляканий народ прийшов до Мойсея і почав благати, визнаючи свою провину, щоб Мойсей звернувся до Бога і Бог відвернув від них кару. Тоді Господь наказав Мойсеєві зробити мідного змія, прибити його до дерева і піднести високо над землею щоб усі могли його бачити. Хто дивився на мідного змія прибитого до стовпа той спасався від смерті і виживав після укусів ядовитих змій.(Чисел 21.)
Це був праобраз Господнього Хреста. Звертаючи до нього свої погляди, ізраїльтяни спасалися від ядовитих змій. Звертаючи свої погляди до Хреста, і ми отримуємо силу перемагати древнього змія – спокусника, диявола.
Але ми повинні знати, що наше зовнішнє поклоніння Хресту, є виявом
нашої внутрішньої віри, нашого усвідомлення великої ціни Хресної жертви, нашого розуміння і виконання заклику Спасителя: «Бери свій хрест і йди за мною…» Бо хто не бере Хреста і не йде за мною, той мене не достойний. Не достойним тоді буде і зовнішнє почитання Хреста. «Бо наближається народ цей до мене устами своїми і шанує мене, та даремно шанує, бо серце його далеко від мене.»
Тому сьогодні, у третю неділю Великого посту, покаявшись у своїх гріхах. прийдімо і поклонімось, і припадім до Хреста. Припадімо до Нього із чистим серцем і відкритою душею. Усім своїм єством, усією істотою, відчуймо ту доброту і ласку яка спливає на нас через Хрест від Господа. І укріпивши свої немічні сили, не нарікаючи на Господа берімо свої хрести і ідімо за Господом, щоб витерпівши до кінця, бути спасенними, і стати учасниками Світлого Христового воскресіння.
Амінь..
Багатьом віруючим відоме те протиставлення святих і грішних людей, святості і гріха, яке пояснює Біблія. Однак я нерідко стикаюся зі збоче...
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє. Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб і....jpg)
У Старому Завіті знаходимо багато прообразів, котрі вказують на майбутню Матір Сина Божого, Спасителя людства. Такими прообразами були ко...
0 коментарі:
Дописати коментар