понеділок, 25 серпня 2014 р.

Розцвiтай, Україно

19:44 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Розцвiтай, Україно, 
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли 
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.

А дочкам своїм, рiдна,
Ти наказ рознеси всiм,
Щоб синочкiв ростили своїх,
До науки привчали
I добру щоб повчали
Та поваги до рiдних батькiв.

Хай буде Україна 
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..

Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..
0 коментарі

Родина як шлях у майбутнє

19:42 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис

«Шануй отця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі» – Четверта заповідь є єдиною, до якої додано обітницю. Ця заповідь не накладає заборони, вона просто вказує шлях до щастя не лише у вічності, а й тут, на землі. Але що означає шанувати батька і матір сьогодні? Яким чином не лише виконувати цю заповідь самим, хоч би скільки років нам було, а й навчити цього власних дітей, та ще й так, щоб і вони потім навчили пошани наших онуків?                                                                         Насамперед звернемо увагу на те, у якому контексті Бог дає цю заповідь: на початку вона звернена саме до ізраїльтян. Нині ж, коли ми сприймаємо її вже як універсальну істину, побутує інший стереотип: мовляв, IV заповідь стосується лише дітей та їхнього ставлення до батьків. Тобто лише батько і мати є тими, до кого має бути звернена пошана дітей, і коли батьки відходять до Господа Бога, обов’язок дітей нібито повністю виконано. Насправді ж усе не так просто.
Детальніше »
0 коментарі

Притча: Дві тисячі років потому

19:31 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Марія клікнула на «вийти» й картинка інтернету зникла з екрану комп'ютера. Йосиф заклопотано зітхнув. В останньому з вифлеємських готелів усі місця було зайнято.
Марія  усміхнулась.
-  Все одно поїдемо. Може, звільниться якась кімната; до того ж, у нас немає іншого виходу. Заповнимо ці папери й одразу повернемось до Назарету.
«Паперами», що  їх мали заповнити, були документи, які щороку наказував їм заповнювати римський імператор. Чиновники вимагали, щоби кожен громадянин прибув до міської управи тієї провінції, в якій народився. А все це тому, що бюрократам завжди подобалося ускладнювати життя мешканцям.
Детальніше »
0 коментарі

Притча: Старий, вицвілий, прекрасний

19:19 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Білий глек для води, який колись хизувався яскравою поливкою, з часом потьм'янів. Тепер його поверхню прикрашали коричневі плями та густе мереживо тріщин. З одного боку, ще блідо проступав букет рожевих і блакитних квіток. Його вигнутий носик пощербився й став схожий на мілку канавку. Глечикове вушко граційно вигиналося, а округлі форми милували око.
Детальніше »
0 коментарі

Історія про три дерева

19:07 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє.
Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб  із мене зробили колиску, в якій затишно буде немовлятку. Я б леліяло те нове життя».Друге деревце глянуло вниз на вузенький потічок, що струменів до великої ріки, і сказало: «Хотілося б, щоб із мене зробили великий корабель. Я б розвозило корисні вантажі до найвіддаленіших закутків світу».
Детальніше »
0 коментарі

Глава УГКЦ у День Незалежності: «Закликаю кожного з вас повірити в Бога і Україну»

18:57 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис
Ми повинні повірити в Україну, у могутність нашого народу й багатство нашої землі. Але ми зможемо вільно жити на цій землі лише тоді, коли не будемо егоїстами. Коли заради власних вигод не будемо саджати своїх ближніх до темниці. Коли навчимося ділитися дарами, перейматися біллю ближнього, прощати й бути прощеними.
Детальніше »
0 коментарі
Підписатися на: Дописи (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.