Відзнакою та печаттю християнина є радість, навіть серед болю та страждань. Таке ствердження пролунало з вуст Святішого Отця у четвер, 22 травня 2014 р., вранці, під час проповіді в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти». Він наголосив, що сумний християнин — це щось абсурдне, підкресливши, що Святий Дух вчить нас любити й переповнює нас радістю.

Перед тим, як повернутися до Небесного Отця, промовляючи до своїх учнів, Ісус особливо зупинявся на «трьох ключових словах»: мир, любов та радість. Щодо миру, то Він навчав, що дасть не такий мир, який дає світ, але «мир назавжди». Про любов Спаситель говорив дуже часто, закликаючи також не лише любити, але «перебувати» в Його любові.

«Християнським покликанням, — зауважив Папа, — є саме це: перебувати у Божій любові, дихати цим киснем, отим повітрям. Перебувати в Божій любові. Цим закликом Ісус завершує глибини своєї промови про любов та йде далі. А якою є ця любов? “Як Отець полюбив мене, так і я полюбив вас”, — каже Він. Це любов, — пояснив проповідник, — яка походить від Отця. А взаємини любові між Ним та Отцем — це також взаємини любові між Ним і нами. А від нас Він вимагає перебувати в цій любові, яка походить від Отця».

Знаком того, що ми перебуваємо в любові Ісуса, за словами Святішого Отця, є «зберігання заповідей». Замало просто дотримуватися їх. «Коли ми перебуваємо у любові, — сказав він, — то заповіді сповняються самі, з любові», адже любов «веде нас до виконування заповідей».

Іншою ознакою християнина, як зауважив далі Наступник святого Петра, є радість. «Християнин без радості не є християнином, або ж він захворів. Іншого варіанту не існує! Щось не так із його духовним здоров’ям!» — сказав Папа, підкресливши, що радість є немовби печаттю християнина, також і серед болю, в стражданнях та переслідуваннях. У цьому контексті проповідник пригадав, як перші мученики йшли на смерть, немов на весілля.

Саме радість, за словами Святішого Отця, оберігає мир та любов. А Тим, хто творить у нас цей мир, оту любов, хто дає нам цю радість, є Святий Дух, «Великий Забутий у нашому житті». У цьому контексті Папа заохотив слухачів замислитися, чи молимося ми до Святого Духа, чи, може, забуваємо про Нього. «Просімо в Господа Бога, — підсумував він, — благодаті завжди зберігати у серці Святого Духа, того Духа, який навчає нас любити, наповнює радістю, дає нам мир».