Blog Archive

Translate

середа, 13 листопада 2013 р.

Про скарб Серафима Саровського…

16:44 | Опубліковано Unknown | | Редагувати допис


Ікона
Прп. Серафим Саровський
Старець Серафим подвизався у саровській пустині уже багато років... Його постам і безперервній молитві, здавалося, не було меж. Тим, хто навідувався у ці лісові сторони, святий любив повторяти: «Істинна ціль нашого християнського життя полягає у безперервному стяжанні Духа Святого». Цьому шляху старався ж бути вірним до кінця. Як свідчать очевидці, його обличчя на схилі літ, внаслідок глибинного уподібнення до Христа, випромінювало чудесне світло, на яке інколи важко було і глядіти. Однак, ворог людства, бажаючи залякати преподобного, неодноразово створював йому всілякі перешкоди.
Одного разу до печерки старця навідались грабіжники. Вони гадали, що старець переховує тут неабиякі скарби, яких мало би назбиратися чимало від вдячних людей, оздоровлених його молитвами. Злочинці відразу ж накинулися на отця Серафима із погрозами, вимагаючи негайно показати місце сховку своїх дорогоцінностей. Старець довго не пручався. Посміхнувшись, він простягнув руку в напрямку кута зі святими іконами, і сказав: «Шукайте ось де! Весь мій скарб захований саме у тім місці!». Бандити зареготали і побігли туди, куди вказав отець Серафим. Яке розчарування спіткало їх, коли вони наткнулись лише на образи та павутину. Це дуже розгнівало грабіжників, вони почали бити старця, примовляючи: «Мало того, що ти старий скнара, то ще й брехун!». На ці слова преподобний відповідав: «Зовсім ні, повірте мені! Справа в тім, що ті ікони і є моїм найбільшим та єдиним скарбом у цій печерці». Почувши ці слова, грабіжники засоромились і пішли розчулені геть.
Чомусь після прочитаного уривку аж хочеться поспитати себе: «А що для мене є справжнім скарбом тут, на землі?». Може, здоров'я...? Так, напевно, воно! Адже без нього трудно почуватися щасливим і повноцінним чоловіком. Та й люди, коли приходять на День народження, бажають саме цього – міцного здоров'я і довгих літ життя. Однак, коли поглянемо навколо, то можемо побачити дуже багато молодих осіб, котрі похнюпили свої носи зовсім не через те, що прихворіли чи відчувають фізичний біль. Одного такого навіть вдалося схопити за руку у той момент, коли він от-от мав зіскочити з високого моста, щоб раз і назавжди припинити свої страждання. На запитання: «У чому справа, що мучить тебе!?», - він злісно відгаркнув: «Облиште мене, я нікому не потрібний, а значить – жити більше немає сенсу!». А може й справді, для людини основне у цьому житті бути огорнутим любов'ю та відчувати власну потрібність («не май сто коней, а май сто друзів»)? Може, це є істинним скарбом? Так, звісно! Але, чому ж тоді артисти, зірки-співаки і знаменитості огороджуються від своїх прихильників (які готові за них життя віддати) залізною стіною здорованів-охоронців? Ні, це теж не може зватись скарбом... Здається, подібний список можна було би продовжувати до безконечності, але навіщо? Справжні скарби мають мати бездоганну якість і безконечний термін придатності! Почуймо нарешті, що говорить Господь: «Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 20-21). Амінь.

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)

Популярні публікації

Blogger Template created with Artisteer.